Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом,
і свого ближнього, як самого себе.
Ісус же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

Важко жити самостійно в цьому світі, адже самодостатніх людей  не існує, всі ми недосконалі. Щоправда є такі, котрі думають, що вони таки є досконалі, самодостатні, але з часом перконуються в протилежному. Життя вчить фактами. Ми потребуємо одні одного, щоб сильніший допомагав слабшому, спритний – кволому і т.д.
Боже провидіння поєднує нас в різних ситуаціях і виходить так, що через наші слабкості і потреби чужі й незнайомі люди стають близькими один до одного. Краще сказати, що “мають нагоду стати ближче один до одного”.
З історії про “Милосердного чужинця” та з наших власних життєвих історій ми можемо пригадати, що не кожна людина, що зустрічається нам на дорозі життя стає для нас ближньою.
Чому? Відповідь на це запитання ми найперше можемо знайти, згадавши наші оправдання, пояснення та все інше, що не дозволило нам зробити крок на допомогу. Саме це дуже часто нас робить далекими один від одного, саме це творить мур між людьми, саме через це сталося багато узаконеного зла сучасному світі.
Всім помогти не зможеш!
Це прислів’я ми кажемо тоді, коли в деяких ситуаціях відчуваємо себе безпорадними. І це правда, яку потрібно прийняти з покорою, адже в цьомі світі є ще інші люди, які можуть допомогти. З цієї притчі можемо взяти критерій “Божого провидіння”, щоб могти краще розпізнати кому потрібно спішити на допомогу, хто має стати нашим ближнім. Отож, найперше слід допомогати тим, кого Господь послав на дорогу життя і допомогти у міру своїх можливостей.
Звернімо увагу, що чужинець продовжив свій шлях, не зупинвся, залучив до помочі тих, хто дійсно би зміг допомогти. Отже, крім бажання потрібно мати можливості і засоби, якщо ж не має, то вартує залучати інших.
Допомога потребуючим – це не приватна справа, а спільна!
Виконуючи заповіді Любові відносно Бога і ближніх, ми всі стаємо ближчими один до одного. Стаємо ближніми між собою. Більше того – стаємо рідними один для одного! Бог наш небесний Батько і близько Нього!
Минулого року ми чули цю притчу, минулого року ми чули заклик до Любові ближніх…. Пройшов рік.
Пригадаймо сьогодні тих, хто стали нашим ближнім за цей рік. Скільки їх стало і скільки їх залишилось?
Не в кількості справа …  тоді в чому? а дійсно в чому?
Може в бажанні: наскільки ти хочеш стати ближче Бога?
Як ти можеш казати, що ти став ближче Бога, але не ставши ближнім для інших?