Дорогі браття і сестри у Христі, після спомину Різдва нашого Господа і Спаса Ісуса Христа ми продовжуємо згадувати про подальші події, які сталися у Його земському житті.
Обряд обрізання на 8 день – це був видимий знак вірності між Богом і людиною, що був запроваджений ще від праотця Авраама. Саме у той день давалось ім’я людині, щоб можна було кликати її по імені, щоб Бог кликав її і вона від свого імені відповідала на покликання, на голос Божий. Отримати ім’я – це означало мати можливість відкликатися не тільки на голос людський, а найперше на голос Бога. Це несе духовне значення відносно відносин між Богом людиною – Бог це той, котрий кличе, а людина – це та, котра відповідає. Бог перший дає людині життя, людина його прийнявши в повноті, дає відповідь своїм життям на отриману доброту. Виходить простий висновок: чи можемо закидати Богові, що Він нас покинув і забув? Ми стільки отримали, що повинні тепер постійно дякувати.
Бог через батьків дає не тільки фізичне життя, але ще й духовне.
Із розповіді пізнаємо, що дитину до втаємничення в Боже життя приводили батьки. Завдяки батькам у перших днях свого життя дитина отримували також початок духовного життя, початок єдності із Богом в заповіті  Авраама.
Щось подібно зустрічаємо у нашому втаєниченню у Боже царство через Таїнство св.Хрищення.
Завдяки батькам, котрі приносять дитину до храму, вона починає своє життя в Божій ласці. Так багато із нас зробило перші кроки по своїх духовній стежинці на зустріч Богові завдяки тим, хто дарував життя фізичне і тілесне.
Духовне життя довірене найперше батькам.
Батьки першими радіють народження, дають їжу і опікуються фізичним здоров’ям, оберігають перед різними небезпеками. Так, як у нас не є не тільки тіло, а ще й душа, то батьки мають дбати і за духовну сторону нашого життя.
Перша молитва подяки за дар життя, перше благословення, перші відвідини святих місць та весь початок духовного належить батькам. Богошанобливі батьки вже від самого початку дають добрий приклад дітям. Якщо батьки ведуть дитину до храму, то храм для неї не буде чужим, навпаки буде місцем де людина буде відчувати себе  зручно і затишно в Домі Отця небесного.
А чому ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при ділах Божих?
У наступній історії дитячого життя Ісуса ми зустрічаємо як євангелист Лука описує детально паломництво Пресвятої родини до Єрусалиму. Із-за метушні Йосиф і Марія не догледіли Ісуса і вдались у пошуки. Шукали всюди і врешті побачили його у святині, при ділах Божих! Ісус на їхнє дорікання з подивом відповідає: а хіба ви не знали, що я маю бути при ділах Отця мого? Можемо тут зауважити, що Ісус також їм дорікає на те, що не його вина, що вони шукали по всюди за ним. Слід було відразу піти до храму. Хіба він міг бути десь інакше? І дійсно, Він виховувався у здоровому середовищі, де було бачити лише доброту, повагу як до людей, так і до Бога.
Хочеться запитати сучасних батьків, які мають бути першими носіями віри, першими святими, які дитина має бачити, отож, де батьки шукають своїх дітей сьогодні? При ділах Божих?
Дух сучасного світу, що нав’язує хибне поняття свободи, в якому находять виправдання атеїстичні ідеології.   Діти виростають у бездуховному середовищі, де немає молитви, благословення, відвідин святих місць. Бо це немов порушує свободу вибору… віра – це не є додаток до життя! Віра – це є основа життя! Тому не дати дитині духовості – це виховати її бездуховною!!!
Все менше і менше батьки дарують дітям Царство Боже через св.Хрищення, що є початком духовного життя! А з другої сторони і ті, що приносять до храму на св.Хрищення, не завжди продовжують воцерковлювати дитину. Звісно, що сподіватися від такої дитини, яка вже виховується у не здоровому середовищі, щось високодуховного не має великої надії.
Батьки мають бути присутні як на початку духовного життя, так і в моментах криз як духовних, так і психологічних. Їхній досвід віри і душевної зрілості – це найбільша допомога.
Звичайно не все залежить від батьків, але перші кроки до Бога – це велика відповідальність, перший досвід віри у сім’ї – це великий внесок у ціле життя, перша зустріч із Богом на молитві – початок зустрічі із Небесним Батьком!
… якщо не буде першого, то не буде і наступного…якщо не буде наступного…  що ж тоді буде?