Проповідник звернувся до людей із дивним запитанням: «Чи ви мене чуєте?»
Він зауважив, що люди не були уважні до його слів. Після якось тиші він продовжив: «Я приготував вам найкращі слова і намагаюсь якнайкраще їх подати, але, дивлячись на вас, я сумніваюсь чи ви мене чуєте?»
Не знаємо, що він бажав почути у відповідь на таке запитання, бо залишився ще більш здивованим від того, що почув від людей: «А ти нас чуєш?»
Ми хочемо, щоб нас почули інші, щоб послухали наші поради, щоб вислухали настанови і часто самі цього не виконуємо.
Мудрість – це проста відповідь на трудність у житті, а не мудрування, що створює трудність, яка ускладнює життя і викликає чергове запитання, якому немає відповіді.
Може тому Христа хотіли слухати, бо Він давав лише відповіді?
Наступного разу, коли проповідник зустрівся із людьми, посміхнувся і загадково промовив: “А тепер я вас слухаю. Говоріть до мене, щоб я міг до вас заговорити.” Хоч і він не був блискуче підготовлений до такої проповіді, але його слухали всі.