Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: “Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?
Чистота сердець – це великий знак навернення людини на добру дорогу. Справжня доброта вона і починається із чистого, люблячого серця і скріплює та утримує людину в чистоті.
Ісус у блаженствах звернув увагу на важливість чистого серця, щоб побачити Бога. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Інші серця’, нечисті, не бачать Бога і всього Божого, бо через гріховний бруд засліплені, і навіть, якщо і будуть дивитися, то будуть бачити все у скривленому вигляді. На чому ж вони зупиняють свій погляд?
Нечисті серцем бачать все брудним і це справжня трагедія для людини, бо вона не бачить світ правдивим, а бачить його брудним, хоч він і не є повністю таким. Так навіюється песимізм…
В часі посту свята Церква звертає нам увагу на наше духовне очищення, яке не є лише визнанням гріхів, але очищенням з них – це визволення, позбавленням гріховного потягу і пожадання його.
В уривку Євагелії (Марка 2:1-12 ) бачимо дві групи людей. Одні мовчки робили добре діло, навіть ціною різної невигоди, вони принесли розслабленого свого товариша до Ісуса, вірячи, що Спаситель допоможе. А друга група людей – спостерігачі, що стояли в стороні і осуджували. Вони не робили нікому нічого погано, але що ж робили доброго? А чи могли вони щось доброго зробити? Адже бачили все у поганому світлі і засмічені думками осуду не зуміли розпізнати Спасителя, як Бога, котрий має владу відпускати гріхи. Тому не раділи з радості іншого.
Приходить до роздуму: бути близько Спасителя і слухати Його, це ще не означає вірити Йому і приймати Його науку. Можна ходити роками до храму і знати багато церковних канонів і звичаїв, але на жаль, маючи нечисте серце, не бути в єдиномислії з Христом. Від цього походять різні осуджуючі думки, нарікання, обурення і все, що веде до протиріччя самому Богові, незгодженням з Його святою волею.
У такому духовному житті на зовні все ніби добре, як це було у фарисеїв, але Бог знає наші серця і дивиться найперше в середину нашої душі і пізнає наші думки. Таке духовне життя є безплідним!
Правдиве навернення починається від зміни наших думок, від зміни наших сердець.
Очистивши нашу внутрішність від всього зайвого, ми отримаємо ласку бачити все чистими очима, бачити в такий спосіб, що не буде нас осквернювати, а навпаки вести нас до праведності.
Один, дивлячись у калюжу, бачить у ній бруд, а другий – що відбиваються в ній зірки.
Один, бачачи успіх іншого, радіє, а інший – заздрить і злиться. Який твій погляд? У цьому Святому пості візьмімо на себе простий обов’язок дивитися на цей світ чистими очима: почнімо наповнювати наше серце радістю іншого, навіть, найдрібнішою. Відчуєте те, що відчуває Бог, коли дивиться на нас, Своїх дітей.