Дорогі браття і сестри у Христі, вшановуючи торжество Пресвятої Євхаристії, Поклонінню Найсвятішим Тілу і Крові Нашого Спасителя, ми пригадуємо Його заклик, про що читаємо в Євангелія від Йоана 6:51:
Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки.
і далі читаємо 6:53 “Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.” Спожиття Христового тіла – це і є прийняття св.Причастя і не тільки.
Саме слово “спожити” – це дуже ясне і відкрите до розуміння слово, яке ясно говорить про прийняття в середину свого єства того, що приймаємо. Коли ми споживаємо їжу, то вона входить в середину в нас, розчиняється, наповнює нас життєвістю і так дає нам життя. Так і Христос хоче, щоб Він увійшов в середину нашого життя і дав нашому життю життєдайності.
Життя матеріальне, фізичне має наповнитися життям духовним, духовною їжею.
Наше життя не закінчується життям на землі, а переходить у інший вимір, духовний. Залишаючи тут матеріальне тіло, ми продовжуємо жити у духовному тілі. Яке буде це духовне тіло, чим воно буде наповнене? Христос нас закликає, щоб воно було наповнене Його присутністю. Щоб ми були з Ним одно, як Він з Отцем. Щоб ми творили єдність з Богом, тобто щоб були в частці, в причасті.
Чи може бути наше життя постійним причастям?
Слово “причастя” походить від слова єднання, тобто стати частиною. ПРИЧАСТЯ – СПІВПРИЧАСТЯ – СОПРИЧАСТЯ – СПІЛЬНІСТЬ Ми можемо мати різні форми єднання із Богом, отож різні форми причастя. Єднання в молитовній думці – це є причастя. Побожні почуття скеровані до Бога – це є причастя. Причастя творимо і тоді, коли в ім’я Бога продовжуємо Його милосердя, погоджуємось творити Його волю, виявляємо любов до ближнього. Отож все, що нас веде до єдності із Богом, до участі в Його житті.
Вершиною цієї єдності є св.Літургія, Тайна вечеря, на якій Христос закликав до цілковитої єдності із Ним, “Я у вас, а ви в Мені”. Це є дорога спасіння, це є шлях святості, коли Він стає нашим освяченням, як ми кажемо після прийняття св.Причастя в часі Літургії “бо Ти є освячення наше“.
Ми стаємо єдиною частиною із Христом, з яким єднаємося. І в цей же час творимо єдність з християнами, які також приймають Христа. Так, приймаючи св.Причастя, ми єднаємося між собою. Це не чудо?
І ця єдність, тобто це причастя стає постійним, цілий день, ціле життя!
В такому розумінні “причастя”, ми лише підтримуємо, відновлюємо, підсилюємо нашу єдність із Богом, де немає затяжних пауз, а можливо відчуджень. Перебуваючи у такій єдності з Христом, ми тепер можемо дійти до розуміння чому саме – це є шлях спасіння, а не магічне прийняття чогось незрозумілого. Тому не тільки саме прийняття Євхаристійного Тіла і Крові Спасителя має бути, але ще й все, що передує цьому і все, що твориться далі.
Хто є в єдності із Богом, той стає учасником Божого провидіння, промислу Історії Спасіння
З Євангельскої Історії від Євангелія від Луки 1:1-25,57-68,76,80 ми пізнаємо містичну подію народження Івана, сина Захарії і Єлизавети, який потім буде названий самим Ісусом, як найбільший народжений із жінок.
Читаючи оповідь, зауважуємо, що на саме народження не звернено багато уваги, але на саме приготування і на все, що відбувалось довкола, що можемо назвати Діянням Божим.
Бачимо діалог довіри між Людиною і Богом.
Батьки Івана хотіли тільки одного – виконати Божу волю! Це було нелегко, і це видно з описаної історії. Захарія будучи ревним служителем Бога далі продовжував служити Йому, маючи факт, що його молитва не отримала наслідків. Він далі продовжував служити! Далі зберігав єдність з Богом, навіть якщо Бог йому не давав того чого просив. Служити Богові не зате, що Він має дати Тобі. Служив, щоб сповнити своє покликання! Щоб бути в єдності із Богом.
Та все ж бачимо, якщо зберегти єдність із Богом, тоді все стає простішим, речі неможливі робляться можливими, незрозуміле стає ясним, сором і приниження перемінюється у достойність і повагу.
Не засоромився ще ніхто, хто довірився Богові.
Св.Захаріє і Єлизавето, моліть Бога за нас грішних і не вірних, щоб служили Богові зі смиренністю не вимагаючи взамін нічого.
+ Немає коментарів
Додайте свій