Дорогі браття і сестри, визнавати воскресіння Ісуса – це визнавати те, що Він живий і далі перебуває з нами.
Христос супроводжує кожного з нас на дорозі життя, нас виховує і нам змінює бачення із старого на нове. Подібно сьогодні читаємо уривок про його зустріч із сліпонародженим із Євангелії від Івана (від Йоана 9:1-38 ). При цій зустрічі були також ті, хто вдавали із себе велики мудрецями. Але хіба це мудрість, коли твої слова завдають болю і пригнічують? Коли ти вчиш дивитися на життя із сумом і живеш у безнадії? Коли твої поучення роблять із інших раба, а не вільну людину? Коли Бог видається спотвореним?Ми далі роздумуємо над особливою місією Христа – повертати життя тим, хто його втратив.
Ісус об’являється своїм апостолам, учням, друзям, щоб вивести їх з духовної кризи і утвердити у вірі. Він діє і далі продовжує утверджувати нас у вірі і надихати нас на життя настільки, наскільки ми дозволяємо Йому діяти в нас і утверджувати нас в Істині.
Ось тому: не корисно перебувати у сумнівах, потрібно вияснювати їх, не корисно закриватися у страсі, потрібно йти на зустріч і пізнавати Істину, не корисно, боятися кризи, адже вона, криза, нам потрібна для духовного зросту, для зросту нашої віри, для зрілості!
Зустріч із Богом і пізнання життя Христа, нагадують нам різні події в нашому житті і особливо про неясні частини нашого життя
Ісус є істина! У нього є слова життя вічного!
Сьогоднішня Історія про чоловіка із фізичною трудністю, що народився сліпим, викликає спогади і про наші духовні труднощі, які як правило починаються із запитань: за що, чому, хто винен?… і т.д.
Коли зустрічаємо трудність виникає криза, що багато запитань, а які відповіді?
Досить того, що нелегко є від якоїсь ситуації, хвороби трудностей, та ще й не розумієш чому, для чого, а може за що?
Находяться багато мудрагелів, котрі нам дають різні поради, поучення і т..д. Щось подібно до тих фарисеїв, які хибно давали пояснення на недугу цього чоловіка… і що? Самі в темноті перебувають та ще й інших вводять в темінь.
Не вже можна усвідомити велику відповідальність перед людиною, яка є в кризі? що твоє слово може змінити життя в кращу сторону, а може ще більше погіршити.
Тому перед тим, як поснювати комусь щось,подумай чи на це маєш достатньо Божої мудрості? об часом своєю грішною глупотою не зробити гірше як собі, так іншим.
А тим, що в кризі бе відповідей перебувающих, уважайте чию думку приймаєте, кого слухаєте..
Щось не так, але в кому в мені чи в комусь іншому…
Звикли дивитися на труднощі як на покарання… чому, але хіба всі труднощі є прямим покаранням, а може це просто спадковано, але може бути і ще задля певної цілі…
Згадаймо, що Ісус страждав, але не був покараний за Свої гріхи, але щоб діла Божі виявились на Ньому, щоб ми спаслися і щоб Слава Божа виявилась у Ньому!
За щось чи для чогось?
Є причина і є наслідок .. Але як розпізнати де причина і який же буде наслідок?
Багато залежить від нас самих… як ми шукаємо Божу волю. А для цього потрібно пізнати Бога. Як же можеш говорити від Його імені і думати про його плани, коли Його не знаєш, коли з Ним не спілкуєшся?
Ось тому перед тим, як говорити про Божу волю, спочатку запитайся себе наскільки ти знаєш добре самого Бога, котрий є творителем Його Святої волі? Перед тим, як просити в когось поради чи прислуховуватися, то запитайся: наскільки людина стоїть близько Бога, щоб вона могла говорити слова Божі? Божі слова дають надію, сповнють віри і наповнені любов’ю… все йде довиявлення Божої слави!