Дорогі браття і сестри! Читаючи уривок з Євангелія від Матея 9:27-35, можемо зауважити наскільки нелегко було Ісусу здійснювати свою місію. Він не завжди мав підтримку і розуміння, проте Він не зупинявся.
Зробив добрий вчинок та “суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” “
Інколи Ісус просив, щоб свідчили про чуда-діла Божі, а інколи, як це сталось у цій ситуації, він просив мовчати.
Багато було такого в місії Христа, що й досі не розуміємо: чому і для чого? Саме тому Ісус просив вірити Йому. Так просто: повірити і зробити, як хоче Він. Та все ж ми люди, можемо ускладнити цю простоту і заплутати, залишивши ґудзи різних протиріч.
Хто довіряє, той виконує і “незрозумілі” прохання
Буває так, що ми із своєї наївності, часто без без злого умислу не робимо те, що нас попросили, і, роблячи щось інше, в такий спосіб можемо створити зайві труднощі. Але найгірше те, що ми цим самим виявляємо свою недовіру. Важко продовжувати робити добрі діла тоді, коли ти відчуваєш, що тобі не довіряють.
Та все ж потрібно продовжувати, як учить Ісус. Він зазнавав навіть критики, але далі: “Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. ”
Протирічити від дрібниць до великих рішень – це добре? Чому?
можна зауважити, що інколи приходять такі періоди в житті людини, коли нападає схильність протирічити: хочеться всім щось доказати, поправити, заперечити … І це все ніби для того, щоб було краще. Уточнення: це “краще”- має бути лиш так, як ми вважаємо?
А хіба завжди потрібно шукати кращого результату?
Хіба не людина є ціллю творення?
А її спасіння? А Божа любов? А духовний зріст?
Хіба відносини між людьми не важніші він тимчасових цілей і результатів?
Хто любить, той в доброму намагається продовжити, підтримати, доповнити. Протирічити потрібно лише злу, гріху, навмисним помилкам і поганим наслідкам.
Єднаймося довкола доброти, що виходить від Бога і передається іншими людьми, довіряючи Богові, котрий далі продовжує діяти в цьому світі і бути з нами.