Свято Преображення виникло після встановлення свята Воздвиження Чесного Хреста Гоподнього. Коли святкуємо преображення, то значить рівно за 40 днів буде свято Воздвиження. Ці два свята хоч пов’язані між собою історично, але більше всього їх пов’язують події з життя Спасителя. Зрозуміти хрест без Преображення неможливо. Чому ?

Час добровільної смерті Спасителя наближався. Це означало, що крім хресних мук, Христос мав зазнати ще й зневагу та гнів людей. Мала зникнути слава, честь, пошана, поклоніння, почесті. Божественна сила не повинна була проявлятися і чуда теж не мало бути. Христос мав бути справжнісінькою людиною. Для апостолів це означало повний крах їхніх ідей, сподівань, навіть, віри. Три роки плідної Євангелізаційної праці могли бути знищені за три дні. Так і сталось.

Але потім після трьох днів сталось інше. Це “інше” потрібно було прийняти без ввагань.
Зауважте, що Петро після Голгофи чекав на зміни. Тому, коли він почув про воскресіння, то кинувся до гробу, щоб зустріти Христа. На березі, коли побачили Ісуса, він теж першим кинувся до Нього. Звідки в нього було таке гаряче бажання, та ще й після недавньої зради?
Відповідь може бути тільки одна: Таворське світло відновлювало в ньому надію і віру.

Саме те побачене на Таворі, те, що спонукало його сказати: “Господи, добре нам тут бути”, саме це дало можливість відновити віру в Христа і продовжувати жити без самодорікання та розпачу. Таворський спокій справив настільки велике враження, що забути його було неможливо.

Таворське світло у нашому житті
Можемо без перебільшення сказати, що Таворське світло буває у кожного з нас. Пригадайте місце, ситуацію в житті, коли ви глибоко пережили Божу присутність. Пригадали? І що ви тоді сказали у своїй душі?
– Ох, як тут добре!
– Яка благодать! Хочеться бути тут вічно!
– Увааааа, як тут гарно! Який душевний спокій!
– …………

І тепер хочу запитати: чи це не було теж саме, що пережив св.Петро?
У таких ситуаціях, у таких місцях, у такому стані душі ми переживали правдиву Божественну присутність. Бог тоді возвеличився у всій своїй Божественній Природі. Ми були свідками цього!
Правда ці хвилини були досить короткими, а ми хотіли, щоб вони були вічними… Хм… Головне, щоб було бажання і ці хвилини стануть вічними. Але це буде у Раю!

Тому, поки ми ще на землі, то маємо жити по-земському. Маємо зустрічати несподіванки, боротися із труднощами, одним словом йти до неба. Звичайно, кожен з нас буде переживати нелегкі хвилини, тобто все, що нас позбавляє радості в житті. І тут ми маємо відновити у своїй пам’яті Таворьске світло!
Будете бачити, що саме воно нам освітить наше майбутнє, яке можливо вже покрилось темрявою.
Це світло допомогло Петру, який мав стати опорою для цілої ранньої Церкви. Підкріпило апостола Якова, першого єпископа Єрусалиму і першого мученика серед апостолів. Підтримало і молодого Івана, що мав стати свідком не тільки страждань Учителя, але цілої Церкви. Аспостол Іван прожив близька 100 років і перед його очима пройшли найважчі гоніння і переслідування, але в цих же очах також постійно жевріло світло Спасителя, який добровільно йшов на гору страждань.

Тому, дорогий брате і дорога сестро, ми, що об’єднанні на цій землі труднощами і терпіннями, випробуваннями і досвідченнями, сьогодні пригадаймо ще й хвилини Божої присутності у житті кожного з нас. Об’єднаймося у цей день Преображення і святкуймо також день нашого Таворьского світла.