Дорогі браття і сестри, Господь наш Ісус Христос Своїм преображенням переобразив, тобто осяяв, змінив апостолів та всю доколішню природу – Обожествив її Своєю Святістю.
Сьогодні ми і святкуємо це Освячення, тобто: Обожествлення нашої людської, земської природи, її перетворення в краще буття і сходження з природного стану в надприродне.Коли задумуємось над природним і надзвичайним, то виникає запитання: що насправні є природним і звичайним?
Бог сотворив цей світ і все в цьому світі було досконалим. Все, що Бог сотворив було добрим, як це свідчить нам Святе Письмо у книзі Буття. Отже тоді доконалість була природнім явищем, звичайним, нормальним. Коли прийшов гріх, та сталось щось неприроднє і чуже для Божого задуму. Ось тоді почав знищуватись цей природній Богом задуманий стан у світі, ось тоді з’явились неприродні явища.
На Таворській горі виходить сталась звична для Бога подія
Все просвітилось. Все наповнилось Божою присутністю. Спілкування святих освятило інших, хто став свідком цієї звичайної зустрічі.
Петро зауважує: “Добре нам тут бути!” Так, добре, бо природні події по-природньому викликають бажання, щоб вони тривали вічно. Бути з Богом, наповнитися Його благодаттю – це нормальний природній стан для Божого творіння.
Та, дивлячись на життя, все ж зауважуємо духовний парадокс
Нас дивує цей опис Преображення, ми вражаємось від приватних об’явлень, знайомство із святими людьми викликає подив, а хто перебував на святих місцях свідчить: “я ще такого ніколи не відчував”. Чому такі звичайні для Бога речі, для нас тають незвичайними?
Дивно, коли виявленням присутності Бога, ми називаємо надприроднім явищем. А може ми десь змирились з думкою, що грішне-недосконале – це природнє, а святе-досконале – це надприроднє, незвичне? А може ми дійсно вже звикли до грішного життя, до грішних думок, до всього гріховного, що знаки Божої присутності для нас стали чужими, не звичними?
По цьому ми можемо визначити рівень нашої близькості до Бога. Чим мене подиву від Божественної присутності в нашому особистому житті, тим ближче і частіше, а може вже і повсякчасно переживаємо Його благодать.
Прихід Христа – це був прихід повернення людини до Бога і відновлення Божої волі як на небі, так і на землі.
Відновлення істинної природності людини – це її святість через Обожествлення, тобто через дію Бога.
В Таворьскому преображенні Христос – Боголюдина нам показує, що освячення приходить від Бога. Будучи з Богом в думках, творячи з ним молитовний діалог, говорячи про Божі речі, ми відчуємо на собі дію Бога, яка поступово буде все більше виявлятись у наших вчинках, в нашому цілому житті.
Таким чином для нас буде вже природнім явищем творити добро, любити ближніх, перебувати на молитві в інтимній єдності із Небесним Батьком.
Таїнство Преображення нас закликає, щоб ми пригадали про природність нашої святості і неприродність нашої гріховності.
Святість несе світлість у наше життя, гріховність за відсутності святості наповнює темнотою.
Таїнство Преображення нас закликає піднятися до висот, до вершин, де відчуємо межу між земним і небесним, де відчуємо гармонійне поєднання між матеріальним і духовним через освячення і Божу присутність.
Шукаймо наш Тавор, місце зустрічі з Богом, де не буде місце темряві, де буде нам добре.
Нехай Таворське Світло просвітить нашу душу, що темрява гріха не поглинула її.
Нехай Творське Світло, що просвічує кожну людину, просвітиь темні сторони нашої душі, щоб ми не мали страху ні перед нашим минулим, теперішнім і майбутнім.
Амінь.