Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити разом – це також нелегко, але це єдиний шлях, щоб розділити це щастя …
Кожен, хто шукає добра для всіх, нехай почне залучати всіх до спільного діла.
Один великий вельможа шукав вірного управителя для свого великого царства. І послав він двох кандидатів на випробування. Цар показав дві гори і повідомив, що під ними є скарб. Якщо вони до нього дістануться, то він буде їхній і водночас вони будуть мати цю почесну посаду «Управитель цілого царства».
І почалось змагання. Один із кандидатів відразу, щоб не гаяти часу, почав копати і добиратися до цінного скарбу. Це було нелегко, бо ґрунт обсипався і тому землю потрібно було просто пересипати на друге місце. Робота з кожним метром ставала все більш виснажливою. Сили покидали, але було велике бажання досягнути мети: Скарб і почесна посада постійно крутились в думках.
Та все ж на фоні такої виснажливої праці найбільше вражало те, що друга гора залишилась неторканою. Інший чоловік, кандидат на престижну посаду, десь зник. Може він злякався перед такою великою горою, або просто зневірився у своїх силах, а може десь набирався сил… У кожному випадку цього ніхто не знав?
Час минав. Одна гора меншала, а друга залишалась на місці.
І ось, настав останній день терміну виконання завдання. Приїхав вельможа подивитись на свого майбутнього замісника. Працьовитий слуга вже майже дістався до скарбу. Він хоч і був дуже знесилений, але все ж таки завдання планував виконати у визначений термін. Іншого слуги ще не було від часу першої зустрічі.
Та раптом почувся великий шум і в одну хвилю з’явився великий натовп людей. Вони поступово підходили до гори і брали пригорщню землі та відносили в різні сторони. Все проходило дуже жваво і весело. Друга гора у короткий термін зменшувалась.
А час виконання завдання доходив до кінця.
І ось, перший слуга дістався до скарбу. Він знайшов скарб і з останніх сил впав на нього. Радості не було меж він стиснув цей скарб і просто тішився досягнутим.
У цей же час іншому слузі повідомили, що скарб найшли і він поспішив до нього. Повний радості взяв цей скарб і на великий подив усім почав ділитись знахідкою. Люди раділи і тішились.
Тоді великий вельможа підняв високо руку і всі затихли. Він звернувся до першого кандидата: «Ти заслужив свій скарб своєю працею і він твій. І бачу у тебе вже немає сил, щоб виконати інше завдання…. Тому іди з миром».
А до іншого сказав із загадковою посмішкою: «А ти, здобувши скарб, його втратив. Зате ти здобув серця моїх людей. Тому тебе настановляю моїм управителем, хоча ти ним вже сам став».
Всі люди голосно скрикнули в похвалу свому вельможі, бо прийняв мудре рішення.
разом – це також нелегко, але це єдиний шлях, щоб розділити це щастя …
Кожен, хто шукає добра для всіх, нехай почне залучати всіх до спільного діла.
Один великий вельможа шукав вірного управителя для свого великого царства. І послав він двох кандидатів на випробування. Цар показав дві гори і повідомив, що під ними є скарб. Якщо вони до нього дістануться, то він буде їхній і водночас вони будуть мати цю почесну посаду «Управитель цілого царства».
І почалось змагання. Один із кандидатів відразу, щоб не гаяти часу, почав копати і добиратися до цінного скарбу. Це було нелегко, бо ґрунт обсипався і тому землю потрібно було просто пересипати на друге місце. Робота з кожним метром ставала все більш виснажливою. Сили покидали, але було велике бажання досягнути мети: Скарб і почесна посада постійно крутились в думках.
Та все ж на фоні такої виснажливої праці найбільше вражало те, що друга гора залишилась неторканою. Інший чоловік, кандидат на престижну посаду, десь зник. Може він злякався перед такою великою горою, або просто зневірився у своїх силах, а може десь набирався сил… У кожному випадку цього ніхто не знав?
Час минав. Одна гора меншала, а друга залишалась на місці.
І ось, настав останній день терміну виконання завдання. Приїхав вельможа подивитись на свого майбутнього замісника. Працьовитий слуга вже майже дістався до скарбу. Він хоч і був дуже знесилений, але все ж таки завдання планував виконати у визначений термін. Іншого слуги ще не було від часу першої зустрічі.
Та раптом почувся великий шум і в одну хвилю з’явився великий натовп людей. Вони поступово підходили до гори і брали пригорщню землі та відносили в різні сторони. Все проходило дуже жваво і весело. Друга гора у короткий термін зменшувалась.
А час виконання завдання доходив до кінця.
І ось, перший слуга дістався до скарбу. Він знайшов скарб і з останніх сил впав на нього. Радості не було меж він стиснув цей скарб і просто тішився досягнутим.
У цей же час іншому слузі повідомили, що скарб найшли і він поспішив до нього. Повний радості взяв цей скарб і на великий подив усім почав ділитись знахідкою. Люди раділи і тішились.
Тоді великий вельможа підняв високо руку і всі затихли. Він звернувся до першого кандидата: «Ти заслужив свій скарб своєю працею і він твій. І бачу у тебе вже немає сил, щоб виконати інше завдання…. Тому іди з миром».
А до іншого сказав із загадковою посмішкою: «А ти, здобувши скарб, його втратив. Зате ти здобув серця моїх людей. Тому тебе настановляю моїм управителем, хоча ти ним вже сам став».
Всі люди голосно скрикнули в похвалу своєму вельможі, бо прийняв мудре рішення.