Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані у радості Воскреслого і живого нашого Спасителя Сьогодні згадуємо про чоловіка, що нездужав 38 років. Лише одна думка про те, що такий довгий час можна бути хворим нас уже насторожує. Адже, хіба це життя, коли ти живеш хворіючи? Ти просто залежний до немочі, раб хвороби.
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» Євангелія від Йоана 5:6
Дійсно: хіба сенс життя полягає в тому, щоб хворіти?
Ісус запитується: “довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»”
За такий час можна було звикнути, можна було зневіритися, можна було виробити стиль життя хворої людини.
Коли задумуємось над собою, тоді мимоволі виникає запитання, чи ми не уподібнюємось часом до цього паралізованого чоловіка?
Звернемо увагу на наші погані звички, на наші гріховні нахили і ми можемо побачити паралель… роки йдуть і  ми вже звикли до такого способу життя.
Так, у нас є оправдання, ми готові звинувачувати інших, ми можемо бути навіть умиротворені від цього: “мовляв: хай вже так і буде…”
І що? Що змінюється в нашому житті від нашого “нерухомого” мислення і відповідно – паралізованого життя?
Наважитися встати і зробити зміни?
Найперше потрібно мати бажання до змін… далі потрібно докласти зусиль… і потрібно прийняти, полюбити нове життя…
Християнське співчуття не зупиняється на жалості до людини, воно приймає скорботу і дає надію. Так підтримуючи зневіреного і обезсиленого, стаються зміни в житті людини.
Дорогі браття і сестри, на дорозі нашого життя ми також зустрічаємо людей, які перебувають у такому затяжному періоді “нікчемності і непорушності”. Пам’ятаймо, що наслідуючи Христа, нам потрібно, окрім людського утішення, розділити Божий дар надії, щоб людина зробила кроки до зміни.
Не грішити –  не вертатися до гріха
«Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
Застереження Ісуса, чітко вказує, що залишивши старий стиль життя, не вартує повертатися до нього. Так особливо трапляться серед людей, які стали залежними і потім зробили кроки до змін, а коли вернулись до старого, тоді впали ще нижче.