Дорогі в Христі, браття і сестри, притча записана в Євангелії від Матея 21:33-42 переповідає нам всю історію Спасіння, в якій Бог показує Свої зусилля, щоб спасти людину.
Всевишній наполегливо посилав праведних людей, пророків, які говорили від імені Бога, настановлючи їх на добру дорогу. Хто слухав, а хто озлюблювався і навіть знищував посланих Богом людей. Нажаль озлоблені люди не зупинились і перед Самим Сином. Так роздумуючи над такою короткою історією, яка охопила віки, можемо продовжити її актуальність до сьогоднішніх днів, до нашого життя. Адже Бог далі продовжує спасати людство і кожен з нас стає учасником цієї Історії Спасіння.
Отож, запрошую задуматися над тим, чи Христос є “наріжним каменем” життя?
Наріжний камінь використовують як початок зведення стін і саме від нього залежить потім ціла будова. Так Боже слово і Богомисліє, якщо стануть початком і основою для наших думок, наших почуттів, наших відносин із ближніми, тоді ми будемо ведені Божим Духом, творячи Боже царство вже тут на землі.
В іншому випадку ми будемо віддалятися від Бога, або ж перейти в агресивність, а це – знищувати все, що походить від Бога.
Дивним залишається сам факт, що ті, хто в Історії спасіння повівся агресивно до Божих посланців – це були також побожні люди, які в засліпленості противились Божої волі, стали ворогами Бога. Неймовірно, але факт.
В нашому духовному житті, коли ми не будемо приймати Божих посланців, відкидати їх поучення, уникати зустрічі із ними, тоді ми поступово станемо слугами того, хто є противником Бога. Будучи в церкві, ми не будемо служити Богу, а бумо нищити те, що Боже. Це також буде факт.
Як не зійти із праведної дороги, на яку ми вступили?
Найперше маємо завжди берегти єдність із Богом і Його Церквою. Бути чутливими до Божого Слова і єднатися довкола Божих посланців.
Христос, Син Божий прийшов до нас, щоб виявити нам волю Отця в тому, що Він нас любить і хоче повернути рай. Щоб це сталось в нашому житті, ми маємо приймати дороговкази, настанови і жити в цьому дусі Євангелії.