Дорогі в Христі, браття і сестри, у притчі в Євангелії від Матея 22:1-14 Ісус нам розкриває особливість спасіння людини, яка виявляється через Божу благодать.
Що таке Благодать і чому вона така важлива для нашої дороги спасіння?
Бути добрим, розвинутися в повноті, прагнення досконалості та інші бажання, щоб стати з великої букви Людиною, спонукали багатьох до праці над собою чи над іншими. Ми так і деколи повторюємо за іншими потрібно “працювати над собою”, а звідси і напрямок “самоудосконалення”. Але чи це по-християнськи?
Бо так виходить, що людина у своїй самостійності має найти досконалість, а поруч з тим одинокість, самозадоволеність, самозакоханість і все інше, що веде до егоїзму і зверхності над іншими?
Щоправда така досконалість скороминуча, бо виникає природнє питання: чи завжди можна бути кращим від інших?
У нашому житті у відношенні до інших є хвилини нашого піднесення і падіння. Деколи вдасться краще, а деколи гірше. Як у спорті. Кризові випадки із самозакоханими показує, що це дорога розчарування і загибелі.
Отож самодоудосконалення шукає якийсь видуманий і не реальний ідеал, до якого потрібно йти шляхом самонавіювання: ти сильний, ти будеш сильніший, ти будеш найсильший… Відчувається зверхність? У матеріальній філософії, атеїстичній пропаганді це були ключові слова, що виснажували людину і вели її до розчарування. Адже нераалізовані, або забуті “ідеалісти” впадали у велику кризу і навіть вчиняли самогубство, втрачаючи сенс життя.
А яка ж правильна дорога до досконалості?
Ісус закликав до досконалості: “Будьте досконалі, як Отець мій Небесний досконалий!”
Ісус пропонує нам шлях Божої докосналості, в якій ми буремо участь і все дається за Його Благодаттю і нашою відкритістю, спроможністю.
Бог нас запрошує до Його Божественного життя, як це було показано у притчі Про весільну гостину.
Також апостола Павло згадує про це: що Бог “покликав нас Своєю благодаттю” (Гал. 1:6, 15). Отож це не наше егоїстичне рішення, а бажання Нашого доброго Бога.
Господь дає нам весільну одіж, щоб ми зодягнулись в Благодать Його, тобто в Його дар досконалості, який дається по милості Його.
Тут проявляється Божа любов до нас, на яку ми можемо відкритися і отримати те, що нам не вистачає.
Ось так поступово йде зріст людини у Божій досконалості, яке не порівнюється із іншими людьми, а зростає в повноті зросту віри, довіри до Бога, показується у любові до ближніх.
Чим більше ми будемо перебувати в Божій присутності, виконувати дороговкази Бога, жити в любові і в єдності із іншими Божими дітьми, тим більше ми будемо ставати досконалими. Це засвідчує приклад багатьох святих.
Якщо комусь важко виконувати Божі заповіді і жити в любові до Бога і до ближніх, може це нагода запитати себе: наскільки Божа благодать перебуває в в ньому і може він не зодягнувся в неї, мучачи себе та інших?
Пригадаймо собі, що “Від його повноти прийняли ми всі – благодать за благодать” – Ів. 1:16. Саме про це ми згадуємо у Святій Літургії: Твоє від Твоїх Тобі приносимо…
