Дорогі браття і сестри, у наших роздумах про Царство Боже історія із багатим юнаком ( Лк 18:18-27) може принести нам ясність про те, як ми приймаємо запрошення Христа, щоб піти за ним.
Наша дорога навернення – це наше наближення до Божого царства, яке здобувається силою і є духовною боротьбою
Ми подібно юнаку, приходимо до Христа, щоб отримати відповіді на наші запитання життя. У певні періоди ми відчуваємо, що нам чогось бракує, навіть тоді, коли здавалось би, що життя наповненне доброю поведінкою, похвалою серед людей та все ж ми відчуваємо, що ще щось бракує.
Це дуже добре, що ми не залишаємось замкнені у собі, що не шукаємо розради чи потіхи у чомусь штучному і підмінному, а приходимо до Бога, до Нашого Небесного Батька. Саме Він нам доповнює той брак недосконалості, який втратили наші прародичі, коли спокусились.
Ми приймаємо Божу науку, настанови Спасителя і тоді, живучи у цьому світі, на цій землі, входимо у Царство Боже.
На жаль суспільство дійшло до того, що Закони Євангелія не завжди є в гармонії до законів цього світу, які все далі відходять від Істини, а Дух Євангелія не завжди подібний до духу цього світу, який все більше наповнюється схильністю до споживатства і знищення, а цінності Євангельські все більше стають відмінними від світових, які закривають людину у штучності та егоїзмі. Ось тому ми, дуже часто стоїмо на роздоріжжі між Царством Божим і царством світу цього.
Багато віруючих людей сміливо визнають, що мають постійні трудності у виборі між одним і другим – ось це ми називаємо Духовною боротьбою. Це невидима боротьба, яка дає видимі знаки нашої поведінки. Це духовна боротьба, яка впливає на наші фізичні вчинки. Це боротьба, яка часто звершується у серці, думках людини, але від неї залежать стосунки з Богом, із природою, та з суспільством людей.
На прикладі юнака ми можемо побачити і себе
Звернімо увагу, що відчуваючи внутрішній дискомфорт, юнак підійшов до Христа за допомогою. Спаситель дав пораду. Тепер юнак стоїть на роздоріжжі: прийняти запрошення Христа чи ні. Часто трапляється з нами подібне: коли ми стоїмо перед вибором: зробити так, як каже Бог, чи так, як нас схиляє світ. Рішення приходить не випадково!
В чому знаходимо радість?
Це дуже важливе запитання, бо від нього залежить доля наших наступних вчинків. Ми, як правило, завжди хочемо повторити те, що нам принесло радість і неохоче пробуємо зробити те, від чого прийшов смуток. Увага: грішні вчинки також приносять радість! Як не дивно, але дехто радіє з причини грішного задуму чи, навіть, вчинку: схитрував, обманув, підступно здобув якусь річ, радість від якихось залежностей і так виникає радість щодо інших гріхів.
Нам, християнам треба бути дуже уважними, щоб “грішна радість” не увійшла в наше життя, бо саме вона буде схиляти нас до грішних вчинків і буде сіяти нам смуток перед Добрими ділами та вчинками Милосердя. Багатий юнак – це юнак, який виконував заповіді, але, мабуть, не відчував радості від цього, саме це може пояснити смуток від пропозиції Христа, які були сповнені діла милосердя до ближніх та до спасіння своєї душі. Але цього не сталось, юнак не прийняв Царства Божого.
«Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього» (Лк. 18, 17). Можливо через те, що діти це ті, які ще не навчились відчувати радість від гріха. Дивлячись на дітей, ми можемо пригадати те, що ми також були невинними і непорочними і ми також тягнулись до доброти. А що діється зараз з нами?
