Дорогі браття і сестри, ось ми ще більше приблизились до Великого посту! Ми продовжуємо далі заглиблюватися у пізнання Бога, хочемо відкрити Його, прагнемо пізнати Його: Хто Він, який Він?
А хіба це можливо охопити своїм розумом неохопленого? Хіба це можливо пізнати Істину своїм грішним розумом? Тоді для чого ми маємо говорити про Бога і пізнавати Його Милосердя?
Сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 25,31–46) нам дає відповідь на це запитання. Бог нас не буде питати наскільки ми розуміємо Його, наскільки Ми Його пізнали, скільки змовили молитов чи відбули паломництв і які посади займали у Церкві. Бог запитає нас чи ми чинили добро!
Наші вчинки будуть говорити чи ми дійсно слухали голосу Бога, виконували Його волю і чи виявляли любов до Нього через ближніх. Бог буде судити людей на основі простих і звичайних діл милосердя по відношенні до їхніх ближніх. І на цьому суді оправдання словесні будуть марними. Можливо тому ще за життя ми маємо уникати такого пустомовства…
Христос цілий час свого перебування на землі показував, що служіння ближнім, хоча на перший погляд виглядає дуже простим та малим, проте в суті воно має значно глибший вимір і значення, і багато вартує в очах Божих: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25,40). Коли ми робимо добре діло в ім’я Бога, то ми Йому самому робимо. Це пояснює важливість милосердя в щоденних добрих ділах. Хоч людина не заслужила на добре діло з нашої сторони, не достойна цього через свою грішну поведінку, та все ж Боже милосердя спонукає нас виявити любов і не один раз, а постійно.
Час посту – це час особливий час стриманості і творення діл милосердя. Це особливий час, коли християни об’єднуються довкола однієї цілі, щоб ціла спільнота віруючих людей звернула увагу на потребуючих. Це особлива пора для заохочування і підтримки один одного у добрих ділах. Бог нас наділив різними дарами і тепер вони можуть бути не тільки для нас, але й для покращення становища інших, гірших від нас. Які би ми не були бідні, та все ж поруч нас можуть бути ті, котрі перебувають в гіршому становищі від нас.
Як це важливо, щоб потребуючі люди відчули, що вони мають нагоду піднятися на сходинку вище, що вони мають нагоду покращити життя, що вони можуть змінити, навіть, свій соціальний статус.
Залишається відкритим запитання: хто ця потребуюча людина, якій я конкретно буду допомагати?
Звісно, що всім не допоможемо, і тому ясність має бути. Перед постом задумаймося разом у сім’ї, чи на одинці над потребуючими людьми, яким ми конкретно можемо допомогти, виявити їм милосердя, покращити їхній матеріальний і духовний стан.
На Останньому суді вони стануть свідками і заступниками за нас, а Христос визнає нас перед Отцем Небесним, бо усе робили в Його ім’я, бо у добрих ділах ми були натхнені Його прикладом, і Його Милосердя покриє силу гріхів наших.