Дорогі браття і сестри, притча про запрошених гостей (Мт.22,1-14) звертає нашу увагу на не зовсім зрозумілу нам поведінку царя, який спочатку видається милосердним, бо запрошує і достойних, і випадкових людей, а в другій половині історії показується досить жорстоким, бо карає здавалось би невинного гостя, бо не мав на собі весільної одежі.
Вартує згадати традицію тих часів у давньому народі. Згідно звичаю гості, коли приходили на торжество, отримували святковий одяг. Тепер ми розуміємо, що випадковий гість, хоч і прийшов у бідному одязі, та все ж міг зодягнутися у новий, святковий, але цього чомусь не зробив. Тому й мовчав перед звинуваченням царя. Зневага і погорда змусили царя покарати гостя не через брак одежі, а з причини, що не була вдягнута.Чи ми зодягаємось у “святкову одежу”?
У цій притчі криється також звернення до кожного з нас, хто відгукнувся на запрошення прийти до Божого дому, стати учасником Божої трапези, стати покликаним до у часті в Божому Царстві.
Кожного з нас Бог покликав у різний спосіб, але всіх кличе до повної участі у Його Торжестві і ми приймає це запрошення, але що діється з нами далі? Чому з’явилось розуміння: практикуючих віруючих і не практикуючих?
Для Бога не є важливо ким ми були, як те, ким ми можемо бути!
Яка змінюється наша “одежа” грішності на “одіж” праведності?
Бог дає нам все, щоб ми скинули нашу стару одежу: поганих звичок, грішних пристрастей, злобних пожадань, поганого товариства, недобрих цілей життя …
Бог хоче зодягнути нас в одежу Освячуючої благодаті через пізнання Божої науки, через святі Таїнства, через життя із іншими християнами в любові. Бог дійсно хоче, щоб наше життя перемінилось.
Залишається лише відкритим запитання: чи хочеми цього ми?
Скільки є тих, котрі називають себе християнами, але обминають благодать Божу… Хочуть немов би бути спасенними, але не хочуть зодягнутися в Божу благодать і жити по іншому…
Найгірше, що входить в “норму.”
Згідно притчі, можемо припустити, що ходити до храму інколи чи часто – це не достатньо! Називатися християнином і носити хрестик – це також не достатньо!
Найважливішим є прийняти те, що Бог тобі дає, і не відкидати його!
В часі прийняття Святої Тайни Хрищення нам співали: “Ви, що в Христа христилися у Христа зодягнулися!” Пам’ятаймо про це Святе одіяння і шануймо Його.