Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелія від Луки 6,31-36 ми чуємо заклик Христа до Місійності, тобто повернути свої обличчя до тих, хто ще пізнав Божу любов, ще не живе духом Божого Царства, же не відновив у собі образ дитини Божої.
У цьому уривку ми можемо почути, як Ісус питає сьогодні: Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга?  Тобто, яка користь  нам, коли ми будемо допомагати лише один одному? Коли ми закриємось між собою в “колі доброти”, в яке важко буде потрапити іншим, що буде тоді?Як правило таке “коло доброти” потрібне для захисту перед небезпекою, перед ворогами, щоб об’єднати наші сили і взаємно допомогти один одному, щоб вистояти і зберегти себе. Тут проявляється сила єдності, сила об’єднаних зусиль. При цьому досвід людської історії показує, що “замкнуті кола взаємної доброти”, котрі ізолюються від інших, можуть стати “колами внутрішнього знищення”, адже в закритому суспільному просторі завжди буде потреба в розвитку, в новизні, у різноманітності. Закритому колі друзів, сім’ї, чи навіть в церковній спільноті, якщо не буде новизни, різмоманітності – не буде розвитку, і тоді прийде занепад.
А з іншої сторони: як же бути із тими, хто з різних причин знаходиться поза тим закритим “колом”? Він має бути приречений на вічне зло? Як він пізнає доброту?
Зло поборюється тільки добротою.
А якщо ця доброта ізолювалась і закрилась в собі? Ось тому, приймаючи людину до свого “кола доброти”, ми дамо їй можливість стати доброю. Даємо їй можливість відчути,  що її люблять, що бажають їй добра, що її місце тут, серед нас.
Так зробив Бог, пославши Свого Сина, в Якому об’явив Свою Любов до нас. Так зробили перші християни, про яких казали: ви подивіться, як вони любляться. Саме вони відкрились на інші народи і ті, дивлячись на їх приклад життя, покаялись і повірили в Христа.
Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Ці слова Ісуса стали гаслом цього ювілейного року Милосердя. Ми живемо в цьому році і поступово наповняємося розумінням цього спасительного слова “милосердя”.
Саме слова Ісуса дають відповідь на запитання: чому маємо любити, прощати, чинити діла милосердя? Кожного разу, коли це чинемо, ми стаємо милосердніші і цим уподібнюємось до нашого Небесного Батька.
Хто пізнав Його любов, той бажає, щоб  інші також це пізнати, щоб інші також відчули невимовну радість, відчути себе любленим самим Богом.

Аудіо версія проповіді
Виголошена у м Генуя

виголошена у м Савона