Ішло двоє людей по вулиці і спілкувалися на цікаву тему. Власне, на найцікавішому місці розмови, почулись крики жебрака, що просто вимагав милостиню. Все закінчилось просто, вони пройшли далі – грошей ніхто не отримав, але пролунала дивна фраза в сторону одного із товаришів: Ти добра людина. А ти ні, – почулось в сторону другого.
Вони оторопіли та зупинились, питаючи: “Чому?” Відповідь була проста: бо лише один зумів подивитися мені в очі і привітатися без слів.
А як ти живеш? Ховаєшся у свому егоїстичному щасті і не бачиш нікого?А може ти ще не готовий до великих справ милосердя? Якщо так, то роби те, що можеш.
Спочатку почни ділитися бодай з тим, що можеш без вагань і що не втратиш, коли віддаш? Наприклад, усмішкою, привітанням, навіть простим: як справи?