Дорогі браття і сестри у Христі, в історії про ходіння Ісуса по воді серед бурхливого моря привертає увагу також поведінка апостола Петра, який на початку видається сміливий та відважний, але, як виявилось, не до кінця.
– Маловіре, чого усумнився?
Не раз переконуємось: одне думаємо і хочемо, а інше виходить насправді. Так вийшло із апостолом, котрий чи то хотів виробувати Силу Божу, чи то хотів із цікавості спробувати те, що раніше й не бачив, не знаємо. Знаємо, що Господь підтримав дивне бажання учня, але як бачимо сам учень не докінця залишився вірний своєму бажанні.
Інколи і ми захоплюємось чимось, стаємо переконані вмить, що це нам дуже потрібно, зосреджуємо всі наші зусилля, щоб це отримати. Та інколи при перших трудностях, перешкодах різко залишаємо наше бажання і навіть починаємо жаліти, що ми це почали.
Сумніви
Однією з причин зміни наших рішень є сумніви. Це знаки запитання, які залишаються без відповіді. І чим більше цих знаків запитань, тим більше залишається невпевненості, чим довше ми не знаходимо відповіді, тим більше страх за погані наслідки буде наповнюти нашу уяву. Наслідком цього буде наша паніка і переконаність у безвиході. Мусимо визнати, що часто смуніваються ті, котрі мали поганий досвід у минулому, які стали жертвами свої зачарувань і розчарувань, в наслідок цього стали схильними думати в гіршу сторону.
Сумніви можуть бути корисними нам, якщо вони перешкоджають нашим грішним бажанням, якщо вони нас приведуть до відповіді. Якщо сумніви не вирішились, тоді в нашій хаотичності і нанічному страсі ми можемо наробити багато помилок. Тому в сумнівах діяти не можна. Коли не вдається нам вирішити сумніви самостійно, вартує довіритися іншим, щоб нам допомогли знайти відповідь, прийняти правильне рішення.
У цій історії Петро пізнав свої слабості, це стало гарним пророцтвом його шляху віри: захоплення і потім падіння, але Христос допоміг йому і той зрозумів, що Богу потрібно довіряти завжди.
Генуя Савона
