Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому Євангелії згадуються дві події з життя Ісуса після Його народження – це звершення обряду обрізання і та його відвідини храму з батьками у підлітковому віці.
У першій події ми бачимо як батьки вчинили особливий обряд за законом Мойсея. Це був обряд входження в Союз із Богом, при якому дитині давали ім’я. Божій дитині дали ім’я Ісус, тобто Спаситель. як Марія, так і Йосиф почули це ім’я через ангела, про що описали Лука і Матей. Це ім’я передвіщало особливу місійну діяльність. Важливо зауважити, що як Марія, так Йосиф були відкриті до Бога і до Його волі, хоч це не було просто. Вони завжди залишались правдивими і автентичними як перед Творцем, так і перед Його Сином.
Важливо звернути увагу на те, що у сьогоднішніх християнських сім’ях є критерієм у виборі імені? Чи батьки відкриті до Бога у пізнанні життєвого шляху для їхньої дитини?
Батьки –це перші свідки живої віри в Бога для дитини
На прикладі виховання Ісуса, ми бачимо, що Марія та Йосиф, були першими духовними свідками віри в живого Бога. Присутність Бога в їхньому житті була відчутна у всіх моментах: сумнівах та радостях, у здивуванні та турботах. Неодноразово показується євангелистами, як кожний момент був пережитий у тісній єдності із Богом. Бог їх вів дорогою Свого Божественного провидіння.
Ісусові не потрібно було звершувати обряд обрізання, бо Він Сам Бог і Він є носієм цього Союзу, але приклад Йосифа та Марії всім нам показує наскільки вони цінили, щоб їхнє дитя увійшло в цей Союз, Завіт вірності Богові.
Це показує нам, що віра не може бути приватною справою лише дорослих, особливо батьків. На жаль зараз пропагується під виглядом свободи вибору атеїстичне життя дитини. І це означає, що віра автоматично стала не основною, а якоюсь додатковою частиною життя, релігійним фольклором.
Нам нав’язують думку, що можна жити без віри в Бога і вже пізніше колись, якщо буде бажання, то можна буде вибрати чи вірити чи ні. Хіба це нормально? Хіба ми віруючі люди можемо це допустити?
А хіба нормально, коли батьки не будуть дбати, щоб нагодувати дитину, дбати про її одяг, про чистоту тіла? Хіба нормально, коли батьки не будуть говорити до дитини і цим самим вчити рідної для них мови, виявляти свою любов через поцілунки та обійми і цим самим вчити ласкавого ставлення? Хіба нормально, коли не будуть допомагати ходити, їсти, вдягатися і цим вчити жити самостійно?
Якщо батьки цього не будуть робити – бо життя дитини буде під загрозою! Як правило, таких позбавляють прав на дитину і вони перестають бути її батьками, то подібно має бути з батьками, котрі не передають віру в Бога, бо не дбають про її душу.
Ворог віри може бути в рідній сім’ї
Окрім загрози віри зі сторони атеїстичної пропаганди, ми ще можемо побачити як в рідній сім’ї і, навіть, у храмі зустрічаються ті, котрі показують не правдивий приклад віри, що і доводить до того, що діти, молодь не хочуть ТАК ВІРИТИ.
Якщо дитина не бачить правдивих віруючих батьків, то вона сприймає їх, як безвірків, атеїстів, безбожників, бо не бачить, як вони живуть з Богом, а бачить їхнє життя без Бога.
Якщо дитина чи молодь не побачить прикладів живої віри у храмі, бо буде відчувати штучність і фальш. Ми маємо всі взяти відповідальність за молодших за себе: чи ми допомагаємо їм пізнати Бога?
Батьки мають бути правдиві, автентичні
В житті Ісуса було все: хлів, гоніння, еміграція, скитання від хати до хати, шанування Царів та поклін від пастухів, а також багато всього, що не було описано в Євангеліях, але все це Марія та Йосиф переживали в Божій присутності. Дитятко Ісус, як і кожне дитя, спостерігав за тим, як дорослі живуть і як вони переборюють труднощі: самі чи з Богом?
Ісус виховувався за чудовим прикладом, підтвердження цього було те, що читаємо у другому уривку, коли Він, будучи підлітком навчав мудреців у храмі, а після зауваження батьків про його відлучення, читаємо: «І він пішов з ними, й вернувсь у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами і ласкою в Бога та в людей.»
Дорогі у Христі батьки та всі дорослі браття і сестри, звертаюся до вас із смиренним проханням не приховувати своєї віри перед молодшими, перед нашою дитячою і молодіжною Церквою.
Звернімо увагу, що діти на нас дивляться, нас слухають і спостерігають за нами. Вони зауважують кожну деталь нашої поведінки і хочуть бачити правдивість наших відносин з Богом. Дуже часто через те, що вони відчувають нашу фальш і брехню, наш фанатизм і брак любові, діти та підлітки не вірять Богу. Насправді не хочуть бути такі, як ми. Не мають правдивого прикладу і розчаровуються. Не відчуваючи щирої та ясної віри, правдивих і постійних відносин із Богом, молодші від нас заплутуються ще більше у житті. Перебуваючи у неправдивому баченні Бога, не відчуваюсь Його присутності.
Коли ми будемо сповнені Божої присутності і будемо відкриті свідчити це, тоді ми будемо дарувати дитині найкраще, що може бути у цьому світі: назватися дитиною Божою.
Коли покажемо прекрасність життя з Богом і відкриємо їй, що вона не тільки дитина земських батьків, а дитина Божа, тоді її життя буде зв’язане з Добрим Батьком, Котрий все сотворив і всім управляє, котрий проявляє Свою обильну опіку на цій землі пропри всі людські негаразди і котрий, приготував нам Вічність!