[1]
Христос воскрес!
Дорогі браття і сестри у Христі, після свого Воскресіння Ісус 40 днів являвся апостолам та утверджував їх у вірі, щось подібно як перед хресною смертю постійно перебував з апостолами, учнями та іншими людьми, щоб пригадати їм про Бога, Він намагався відновити зв’язок між Богом та людьми.
Бога, котрий хоче, щоб ми пізнали Його, як живого Бога, який хоче жити серед людей і щоб люди постійно відчували Його живу присутність. Тому Ісус постійно ішов назустріч людям, шукав їх. Людям потрібно було лише бути відкритими на Нього.
У п’яту неділю після Воскресіння свята Церква нам подає читання від Євангеліє від Івана(Йо.4,5-42), у якому згадується про розмову із Самарянкою. Ми чули, що у цій розмові було порушено багато тем: політика, релігія і особисте життя.
Можемо звернути увагу на те, що тема особистого життя об’єднала двох співрозмовників і між ними виникло порозуміння. Вже після цього згадка про месію сприйнялася з повагою та спонукало жінку навіть покликати інших людей до зустрічі з Христом.
Спілкування – це дар на спасіння або на погибель
Спілкування з іншими становить велику частину нашого життя. Господь дав нам великий цей дар задля єдності. Адже спілкування нас об’єднує, завдяки ньому ми можемо ділитися своїм і приймати від інших. Можемо наш внутрішній світ відкривати для інших, або світ наших ближніх може увійти у наш внутрішній світ. Спілкування з Богом ми називали святим словом “молитва”.
Тому зустріч Ісуса та Самарянки, в часі якої вони спілкувалися, ми можемо назвати молитвою!
Звичайно, що першу частину, у якій показалася закритість жінки, нам важко назвати молитвою – відчувається відсутність віри і довіри, поваги як до Бога. Але друга частина, особливо після почутої правди про особисте життя , має вже інший характер. Жінка не тільки повірила сама, але побігла в село, щоб інших привести, щоб подивитися на того, Хто сказав правду про неї. Ось таке стається з людиною, котра почує Слово Боже.
Особиста зустріч із живим Богом – це початок твоєї особистої історії з Ісусом
Браття і сестри у Христі, правдива віра у живого Бога починається з особистої зустрічі із Ним, у якій ми можемо порушувати різні, але тема особистого життя є важливою. Хто, як не Він знає все і може досконало нас сприйняти, може відкрити нам правду, яку ми так не хочемо почути і прийняти. І виявляється нічого страшного не сталось, коли ми приймемо Боже слово. Відчуємо себе більше любленими.
Живе спілкування із Богом нам відкриває те, що ми Бог, знаючи все про нас, продовжує нас любити
Ми дуже добре знаємо, як деякі бесіди доводять нас до пустомовства, ба й навіть до гріха зневаги і навіть в час спілкування із Богом. Пам’ятаймо, що Богові не подобається це, тому що такі бесіди більше нагадують “популізм” – про все і ні про що, бо не мають конкретного характеру.
Коли в той час, як запиталися би самарянку: до кого ти нас ведеш? То вона би з певністю відповіла особистим свідченням: “до того, хто сказав правду про мене. З ким я не мала страху бути правдивою і хто мені показав правдиву любов.”
А що відповіли б ми, коли би нас запиталися: в якого Бога ти віриш?
Яка буде наша відповідь: особиста чи поверхова, загальна?