Добро перемагає зло, яке би воно не було страшним

Loading

Коли зустрічаємо людину опановану злим духом, або зранену гріхом, то часто спрацьовує інстинкт самозахисту і ізоляції від неприємностей. Мусимо визнати, що нам не подобається бути в середовищі цих поганих людей. Часто їх просто уникаємо, або виключаємо з нашого життя. Існують в нашому суспільстві навіть структури, де такі люди перебувають офіційно.
Також потрібно визнати, що такі люди, коли виключені із середовища людей і вигнані на безлюддя, стають ще гіршими. Перестають бути людиноподібними. Саме до цього зводиться ціль кожної диявольської спокуси: скинути людину з Богоподібності і принизити її до стану тварини.
Чи хтось з нас застрахований від цього? Якщо ми не ізольовані від спокуси, то коли ми впадемо в гріх і втратимо Богоподібність, поступово перетворюючись до тваринності, що буде із нами?
Здогадатися не важко: нас покинуть, ізолюють і будуть уникати кожної зустрічі із нами.
Не помилюся, якщо підкреслю: що кожний з нас пережив у своєму житті щось подібне. Його ми назвали: виключність, відкинутість і самотність. А все почалось із простої спокуси зробити комусь неприємність, або ж задовольнити себе гріховною приємністю.
У кожному випадку, найстрашнішим, як виявилось, стало не є упадок у спокусу, неможливість навернутися, змінити своє життя і стати на дорогу добра, а найстрашнішим стало: приречення, відкинутість і ізольованість, що нищили надію на покращення майбутньому.
Таким чином ми в нашому суспільстві створюємо схеми поведінки, жертвами яких можемо стати ми ж самі.

Хтось має розірвати це коло, перервати цей шлях і вказати дорогу до надії.
Христос йде до відкинутих, ізольованих і приречених. Хоче їх зустріти і позбавити безнадії. Хоче дати життя.
Христос не звертає уваги на матеріальні збитки, на знеславу і відкиненість зі сторони людей. Христос хоче зцілити людину.

Сьогоднішня історія – це історія для кожного з нас. Вона може бути історією надії, щоб кожен з нас пам’ятав: яким би ти не був, Христос тебе буде шукати, щоб повернути до стану людиноподібності і возвисити до Богоподібності!
Євангеліє від Луки 8, 26-39

Одна жінка підійшла до двох інших жінок, щоб пристати до розмови. За кілька хвилин виявилось, що вони осуджували інших людей. Тоді та жіночка сказала їм: “Не хочу приставати до вас грішниць, тому йду від вас”.
За кілька хвилин цю “праведну” жінку можна було бачити в середовищі інших людей, яким було повідомлено, щоб вони ніколи не приставали до тих жінок грішниць, які осуджували інших.

Цікаво знати, що би зробив Ісус, коли би побачив тих грішниць? Оминув би їх, чи зробив би те, що зробив із цим відкинутим?
Цікаво також знати, що би ти зробив? Або ж, що ти робиш, коли знаходишся в грішному середовищі? Осуджуєш їх, чи твориш тиху молитву за їхнє навернення і своє осв’ячення.

2 коментарі до “Добро перемагає зло, яке би воно не було страшним”

  1. До 30 років людина мріючи думала: я зможу.., я буду.., а після 30-35 років у голові уже інші думки: я не став.., не зробив.., не добився…, після 40-45 років: уже ніколи не доб’юся, ніколи не стану, уже надто пізно… Поза тими змаганнями з самим собою людина не усвідомлює головного (слухає, але не чує) що ця гра з вживанням часів: то майбутній (мрії), то минулий (розчарування) залишає поза увагою теперішнє життя, життя саме у цю секунду.
    Не задоволеність собою шукає постійного підтвердження у осуді інших людей, щоб пересвідчитись що інші – ще гірші, і розповісти це усім, тим самим стараючись виглядати на їх фоні кращим. Коли людина цінує кожну хвилину життя і усвідомлює її як неповторний дар від Бога, ці речі зникають самі собою – це немов би чудесне зцілення в одну мить.
    Шось я розписався… може трохи не по темі, але чомусь прочитавши статтю в голову прийшли саме такі думки 🙂

  2. Коли комусь важко-нехай подумає і роздивиться навколо себе. Уважно придивившись- побачить, що є люди яким набагато важче і ці люди зовсім не гірші від нього самого. Але чому вони страждають???… Часто для нас-щоб ми проявляли співчуття і милосердя…..старалися позбутися рис фарисея.

Залишити відповідь