- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Фарисей і митар у храмі, а якби їхні погляди зустрілись?

[1]

Дорогі браття і сестри у Христі, наступним кроком приготування до Великого посту буде звернення нашої уваги до святого місця, до храму, до місця нашої особливої зустрічі з Богом, зі Святим. У цьому нам допоможе розповідь описана у Євангелії від Луки (18, 10-14.) про двох людей, які зайшли до храму. У цій притчі ми можемо зауважити, що ці двоє прийшли у святе місце, своєю поведінкою показували, що перебували на молитві, тобто на зустрічі з Богом. І тут пригадуються слова Ісуса: “де двоє зібрані в моє ім’я, там я є серед них”. А чи дійсно Бог був між ними? Хоч обоє призивали ім’я Господнє, але чи вони творили спільноту, хоч обоє належало до вибраного народу?

Чи подібну ситуацію можемо побачити і в наших християнських храмах, святих місцях?
Немов приходимо до одного місця, але ставлення до нього може бути різним. Молимо одного Бога, але відносини з Ним можуть бути різні. Перебуваємо в один той самий час в одному ж місці, а інколи почуваємось між собою далекими і чужими. А найважливіше, що приходимо задля того, щоб повернутися до свого дому освяченими, але інколи складається враження, що не завжди це отримуємо.

Які твої відносини з Богом, така і молитва
Заглиблюючись у цю історію, можемо побачити, що фарисей мав особливе ставлення до Бога – назвемо його “формальним”, бо зводилось лише до зовнішньої поведінки. Така формальна єдність не торкає серця людини, не дозволяє Богові увійти в середину її життя. А почуття кращості, що я не такий, як всі, є дуже оманливою спокусою, яка віддаляє від можливості любити цілим своїм серцем Бога і ближнього!

Натомість молитва Митаря і його поведінка не привертає зайвої уваги, та й він сам, як видно з тексту, ні на кого не дивився. Можливо він просто боявся підняти свої очі і поглянути на інших? А що ж би він побачив? Погорду, зневагу, осуд і критику? Мовляв: чого ти сюди прийшов, тут нема місця грішникам!
Він не бачив нікого, бо шукав лише за Богом. До Нього прийшов і Його хотів зустріти. Відчуваючи свою недостойність, благав лише про одне – про милість.

Ми також можемо звернути увагу, що і на наших спільнотах є ті, котрі закриваються у своїй молитві і шукають тільки Бога. Прийти, попросити прощення і вийти із відчуттям, що ти прощений. Вони нікого не хочуть бачити!
Чому?
Може бояться зустріти наші погляди?

Дехто відкриває серце і зізнається, що храм деколи наповнюють ті, які більше навіюють страх, ніж любов.Це правда?
Якщо так і є, то хочу запевнити, що у храмі є також і ті, які відчувають себе помилуваними Богом, які переживають у своєму серці любов. Вони пам’ятають, як колись грішними увійшли у святе місце і також не хотіли нікого бачити, але відчувши прощення, тепер хочуть дивитись і показувати своїм поглядом любов!
Тому шукаймо такі погляди, шукаймо за тими, хто любить і вміє прийняти тебе “недостойного”!
Хочу запевнити, що саме такі люди є Церквою! Саме такі люди є продовженням Божого задуму! Саме такі заслуговують уваги! Їм не страшно поглянути в очі, бо ці очі будуть відображати погляд Бога.
А фарисеї?
Надіймося, що їх також торкнеться Божа любов. Вірмо, що можливо дороги Митаря і фарисея ще перетнуться і митар все ж таки зуміє подивитись в очі того, хто його осуджував. Коли їх погляди зустрінуться, тоді все може перемінитися і обоє відчують, що Христос є між ними!

p.S.
у цей день, якщо ви відчули погляд любові від вірних у вашому храмі, підійдіть до них і подякуйте їм за це. Гадаю, що їм буде приємно і  радісно почути: “Христос посеред нас!”