Після похорону жінка підійшла до мудреця і відкрилась у своїй журбі: «От скажи, Отче, чому цілий місяць ходила до церкви і просила про чудо, сподіваючись, що Бог почує мене…чому Бог не почув мою молитву?»
Досвідчений старець, тримаючи за руку скорботну жінку, сказав: «Небесний Батько вислухав тебе, от лишень не дав тобі ту відповідь, на яку ти чекала. Він без сумніву міг зробити чудо уздоровлення, але згодитися із Його волею – це також чудо. Ціль кожного чуда є виявити силу Божу, а не людські бажання. Господь дасть тобі силу прожити цей час фізичної розлуки із мужем і ви знову зустрінетесь, у небі».
Жінка на якусь мить ослабила руку старця і рука поволі почала вислизувати. Це був своєрідний знак протесту, все ж таки жаль за чоловіком був дуже сильним. І справді нелегко було їй прийняти Божу волю. Тоді старець іншою рукою підтримав спадаючу руку і сказав: « Розумію… ти також мабуть очікувала інші слова від мене, а тепер Бог та я не оправдали твоїх сподівань».
Жінка нічого не відповіла… мовчала…
Коли молишся, то час від часу залишай місце на тишу, щоб дати Богу можливість щось тобі сказати. Бо стається так, що ми просимо і часто вже маємо готову свою відповідь, думаючи, що це Його слова.
Потім розчаровуємось, даючи вину Йому, мовляв тебе просила, ти не послухав, але обнадіяв…