- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Прощати – це не означає давати дозвіл на повторення зла

Читаємо новини, дивимося і слухаємо їх по телевізору і по радіо. Часто потім дискутуємо. Критикуємо і аналізуємо, показуємо свою компетентність і обізнаність в політиці та економіці. Так поспостерігати, то розумні люди! Або вдаємо із себе таких?
Вражає те, що стало нормальним явищем, коли: політики зраджують один одного і, найгірше, простий народ, а окремі особистості видають себе на сміх перед цілим світом, тоді як магнати відверто говорять про свої махінації, а керівники лицемірять, а ще боляче ранить, коли духовні наставники показують свої гріховні немочі.
Нема страху і сорому робити зло!Колись людина, провинившись, втікала геть від людей, або в гіршому випадку накладала на себе руки. Так подумати, суспільство того минулого часу ізольовувало людей, котрі робили шкоду. Сьогодні ми продовжуємо «прощати», оправдовувати і далі довіряти.
Хтось це зрозумів і втілив у життя.
Може цей хтось нас і навчив давати дозвіл на зло своїм тихим терпеливим мовчанням?
А може кожен з нас боїться у черговий раз помилитися, бо може статись ще гірше?
А може кожен з нас усвідомлює, що гідна заміна, якщо і дорветься «до корита», то не втримається перед спокусою?
Але нам не прощають чомусь?
Десь в глибині серця відчуваємо, що нами маніпулюють ті, що нам не прощають і не мовчать, особливо тоді, коли прості люди створюють незручності. Значить не правильно виховані – це ми?
Ось так, вік живи – вік учись!
Уміймо прощати, але щоб не нашкодити собі та не дати дозвіл на повторення зла.
Бути добрими – так, бути наївними дурачками – ні!

Цікава деталь. Ісус, коли прощав, наголошував: йди і більше не гріши, щоб тобі чого гірше не сталось.