[1]
Дорогі Браття і сестри, сьогодні ми завершуємо “Апостольський піст” і в цей благодатний час ми намагалися розпізнати, якими ми є учнями Ісуса.
Це була гарна нагода відповісти на запитання своїми вчинками. Адже по вчинках наших пізнають, що ми є учнями Христа!
Наша віра виявляється в тому наскільки ми почули голос Божий і зберегли в своєму серці, настільки ми наслідували переклад Сина Божого і стали дітьми Небесного Отця!
Ще минулого разу ми наголошували на тому, що середовище віри для нас є дуже важливим. Ми покликані допомагати один одному в наших відносинах з Богом, пережити Його присутність в нашому щоденному житті. Учні об’єднані довкола Учителя, між собою теж зближуються.
Спішить туди, де Його виженуть?Продовжуючи читати Євангеліє від Матея (Матея 8, 28 – 9, 1), Свята Церква закликає нас звернути увагу на особливу подію, коли Ісус залишає усіх, перепливає на інший берег у чужий край, щоб зустріти особливих людей.
Як дізнаємося, ці двоє біснуватих людей були виключені із суспільства, ізольовані від всіх і те, що вони жили в гробах показує, що вони були для багатьох мертвими. Вражає, що Ісус спішить до такої категорії втрачених людей. Для Нього вони були і залишаються завжди цінними, хоч для людей вони не вартували нічого.
А ми вважаємо людей опанованих злом цінними?
В цьому є різниця між тим, як люди ставляться до людей і як Бог ставиться до Свого створіння. В якому ми би не були в стані – Бог нас шукає. Він знає , що зустріч з Ним може нас перемінити. Він Всемогутній, але цю всемогутність може проявити там, де буде Йому Богу дозволено людиною – бо любов не терпить насильства, любов вміє чекати.
Ця історія показує нам, що коли приходить Бог, злий дух тікає.
Бог є всемогутній: керує силами природи, як це було показано на морі в час бурі, панує над злими духами, які показують свою безсилість перед Ним.
А також показує нам велику смиренність Спасителя, який не хоче насильства, поважаючи вибір людей відходить з їхніх околиць.
Зустріч була, але переміни не стались, чому?
Ісус відходить тихо і без протестів. Це нам пригадує про категорію людей, які також можуть зустріти Бога, але в їхньому житті нічого не переміниться. Можливо однією з причин є те, що вони не хочуть бути жертвенними, не хочуть пожертвувати заради того, щоб мати більше. Цей світ побудований на принципі взаємної жертвенності: щоб мати, потрібно дати взамін, щоб мали також інші.
Це допомагає нам зрозуміти: чому Отець дає Свого Сина, щоб ми стали Його дітьми. Чому Син Божий віддає своє земське життя, щоб ми мали життя небесне.
Перед нами завжди залишається актуальним питання: що можна ми дати в замін?
Як не дивно, але:
Господь хоче, щоб ми дали своє старе життя, щоб отримали нове життя!
Господь хоче, щоб ми дали свої гріхи, щоб отримали взамін святість.
Господь хоче, щоб ми дочасне розміняли на вічне!
Дивно, але так є те, що нам не потрібне Він хоче замінити на те, що є безцінним.