Хай Бог тебе благословить

Зерна Божого милосердя можна прийняти від тих, хто приносить плоди

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 16 Жовтня, 2021. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис


Слава Ісусу Христу! Дорогі  браття і сестри у Христі!
Сьогодні, роздумуючи на вже досить відомою Притчею “Про сіяча”, запрошую ще раз звернути увагу на ці великі символи, які Ісус залишив для нас.
Найперше потрібно взяти до уваги, що сівач сіє всюди.
Економічно це може видатися не зовсім правильно, бо зерно посіяне в невідповідних місцях, загинувши, не дає плоду. Але коли подивимося на символізм притчі, де ґрунт нагадує людей, то вражає, що ніхто не є виключений поза увагою Божого слова. Це слово хоче падати всюди, знаючи, що в одному місці будуть добрі плоди, а в іншому буде тільки зіпсуття.
Боже милосердя хоче обійняти всіх, але вже кожен може вирішити, що робити із цим “зерном”. Боже милосердя не бере до уваги економічні критерії, щоб можна було менше розтратити, а більше заробити. Воно керується іншим критерієм: це жертвенна любов. Любов, що хоче себе жертвувати, щоб інші жили чи мали шанс на життя.
Кожен, хто хоче стати учасником діяння Божого милосердя, має зректись пожадливої цілі заробити більше і зменшувати витрати, шкодуючи. Бо людина і її спасіння – це найцінніше, що може бути у цьому житті. Тому задля людини не вартує шкодувати милосердя, щоб завжди була альтернатива поруч із “птахами”,”терням”, “камінням”.
Збагнувши Боже милосердя до нас і що Він вважає нас великою цінністю, аж хочеться це зерно Божого милосердя прийняти і бути добрим ґрунтом, щоб примножувати в собі отримане.

Друге на що звертаю нашу увагу, це на символи неродючих ґрунтів. Які спочатку видаються таки, що мають зерно, але згодом бачимо, що це було лише поверхнево, лише додатково… насправді ж така ілюзія дає лише безплідність.
Яка велика радість охоплює тоді, коли сіється зерно, а що наповнює серце, коли бачимо як це зерно гине?
Ви звернули увагу, що наша спільнота також поділяється на різні групи людей, подібно до цих поділів ґрунту. І хай кожен відчує немов ґрунт, але який?

Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їх серця слово, щоб вони не увірували й не спаслися.
Ви бачили таких людей? Вони спочатку видаються присутніми і відкритими на слухання, але вони також відкриті і до диявола, який входить з ними в діалог, а як наслідок не залишає в серцях таких людей Боже слово. Тоді в їхніх серцях не залишається нічого Божого … залишаються лише злі думки. І тому життя людини не змінюється, все залишається, як було.
Які у них думки є і що є надхненням у їхніх ділах? Яке вони дають свідчення віри іншим? Спілкуючись з такими людьми, що можемо почути Божого від них? Тишу, пустоту, або те, що не є Божим … Такі порожні люди не можуть дати те, чого не мають. Слід остерігатись такий людей, які дозволяють дияволу спорожнити своє серце. Через них пізнати правдивого Бога не можливо.
Коли прочитав уривок із св.Писання, коли почув проповідь, коли Бог торкнув тебе доброю думкою в простій ситуації життя: що робиш із цим словом? Бережеш Його? Залишається в тобі?

13. Ті ж, що на камені, це тії, що слухають і з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують до часу й під час спокуси відпадають.

Ви бачили таких людей? Вони видаються відразу відкритими і навіть показують захоплення. Це ті, що хочуть бути навіть активними. Таке захоплення спонукає до різних геройських вчинків, які на довго не  вистачає. Захоплення переходить… Але “камінь” – це свої особисті переконання, які є в основі мислення і діл людини. Ці камінці складаються різними особами: батьками, вчителями і різними авторитетними для нас людьми.  Ці знання не завжди можуть бути у згоді із Божою наукою. І коли проходить порив, запал, захоплення ми вертаємось до того, що є звично в основі нашого життя. Якщо його не забрати, то зерна Божого милосердя – це будуть лише, як зовнішня прикраса. Якщо прийдуть делікатні ситуації, то фольклор відійде в забуття і все буде, як і раніше. Спокуса у нас буде завжди одна: вибір між моєю волею і волею Творця.
Слід остерігатись такий людей, які лише блиском свого захоплення привертають увагу, але потім зникають. Дають надію, а потім розчаровують. Через них пізнати правдивого Бога не можливо. Вони показують викривлений образ Бога: як непостійного, як зачаровуючого і потім того, що веде до постійних розчарувань, як того, поверхового і того, що сам не знає, що хоче. Такі люди, закидані камінцями різних незрушних мертвих і холодних принципів, самі не пізнали правдивого Бога і томі інших не можуть привести до Нього.  Вони не можуть дати те, чого не мають.

14. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх заглушають, і вони не дають плоду.

Ви бачили таких людей? Вони слухають всіх. Приймають і зерно Божого слова і терня. В середині таких людей твориться постійна боротьба між одним та іншим. Йдуть на компроміс, щоб всім бути немов другом. Але на практиці такий компроміс веде лише до заклопотаного життя. Не можна двом панам служити.  Вони завжди мають про що думати, за що клопотатись, вони завжди когось в чомусь хочуть запевнити і переконати в тому, які вони є добрі. Вони не заперечують Боже зерно, приймають його, але ніколи не наважуються поставити  його першим в житті.
Слід остерігатись такий людей, які  представляють неправдивий образ Бога: заклопотаного, зажуреного … того, який маючи все не бачить інших, не має радості в житті. Вони не можуть дати те, чого не мають.

15. Нарешті, те, що на добрій землі, це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем слово, держать його і дають плід у терпінні.

Ви бачили таких людей? На них потрібно звертати увагу і їх слід наслідувати, вони є відблиском Божого милосердя. Будучи з ними, можна пізнати правдивий образ Бога! Бога, який вневтомно показує Своє милосердя і довіряє тобі зерна свого Милосердя!



Ключові слова до цього допису: