Дорогі у Христі, 40 днів тому ми святкували торжество Преображення, котре нас скерувало до звернення уваги на світло, навіть, якщо ми охоплені темрявою. До сходження на висоти, бо саме там відбувається щось величне. Не завжди наш розум може охопити розуміння, але завжди ми можемо пережити стан подиву, захоплення, здивування, зачарування.
Читаємо, переживаємо трагедію, але пізнаємо добру новину – Бог нас любить.
Сьогодні ми читаємо в Євангелії про сумну історію життя Ісуса, але це також частина Євангелії, тобто Доброї новини. Як же читаючи цю трагедію, пізнати у ній добру новину? Буде важко, якщо ми будемо читати лише уривок не пам’ятаючи про все ціле. Адже кожна історія життя Ісуса пронизана Доброю Новиною – це Любов Бога до нас.
При Христі Ісуса стояли різні люди і кожен по різному переживав цю подію.
Подібно, як і тепер перед виставленим хрестом кожен з нас по різному може переживати цю літургічну подію. Хтось просто споглядає, оцінюючи зовнішню красу, хтось співчуває, заглиблючись в історію на Голгофі, хтось думає про своє… а хтось просто дає запитання: чому, для чого, хіба не можна було по іншому?
Ознакою віруючої людини у час нерозуміння є довіра. В такий спосіб біля хреста стояла Його мати Марія, улюблений учень Іван та інші. Вони стояли і в повній довірі переживали найважчі хвилини життя Спасителя.
Хрест, труднощі – це завжди щось небажане, що хочемо відкинути і втекти, забути і шукати щось інше нове приємне. Але приклад Христа, приклад Марії та учня показує, що можна залишитись і довіряти. Там буде ось це нове і знову незбагненне!
Нове і незбагненне біля хреста
Марія стає знову матір’ю і Іван стає знову сином. Можемо сказати, що на хресті стається нове народження, духовне. У цій темряві людської ненависті народжується світло Любові.
Христос запрошує не залишатись самими ні Марії, ні Івану, ні кому іншому. Далі продовжувати жити, жити один для одного, як це робив Він!
Ось це означає звернути увагу на світло серед темряви, отримати тиху радість серед смутку. Ось це означає довіряти, особливо тоді, коли людський розум безсилий прийняти те, від чого хочеш втекти.
Саме довіра дозволить тобі залишитись до самого кінця і разом з Ісусом сказати: звершилось!