[1]Народилась дитина. Її обгорнули, дали їсти, прийняли у свої теплі обійми. Все по-людськи, правда? Нікому навіть на думку не спало, щоб зробити щось інше, бо кожен добре знає, що мале дитя загине без опіки, захисту і забезпечення необхідним.
Далі їй дали ім’я і зачислили до суспільства людей, вказуючи на націю і громадянство. Це для того, щоб була також захищена державою, співвітчизниками, і також, щоб була ясність, у якому дусі та традиції має бути вихована. Адже людина не середнього роду, і не може бути нейтральною.
Крім матеріального-фізичного та суспільного світу існує ще й духовних світ. У цьому світі теж потрібна підтримка і опіка. У тому духовному світі існує духовна боротьба: і є той, хто бажає нам щастя і є також той, хто стоїть по стороні зла, саме він тільки і чекає, щоб знищити кожне людське створіння покликане бути Божим дитям. Що робити у цьому випадку? Потрібно її захистити так, як ми її захищали від видимої небезпеки? Чи потрібно чекати свідомості і згоди?На кому лежить відповідальність за духовний захист дитини?
Відповідальність – це дати відповідь за вчинок. Відповідальність за життя дитини (поки не вона сама не буде здатна цього робити) мають взяти ті, хто є найблище до неї – це є батьки. Саме тому молитва за дитину має бути від самого початку її зачаття.
Якщо батьки дитини є християни, то співідповідальними стають всі члени Христової Церкви. Всі мають заступитися духовно за мале дитя, котре має народитись у Божій ласці християнської сім’ї. Таким чином дитина осв’ячується молитвою від самого початку і довершується це освячення у “Таїнстві хрищення”.
Хрищення – це Таїнство Спасіння, яке для людини воно є найбільшим даром.
Через це Таїнство ми отримуємо Царство Боже. Дитина може отримати вже на початку свого духовного життя найбільшу духовну підтримку- це Хрищення, Дари Св.Духа і св.Причастя(Євхаристію).
Таким чином, на початку нашого фізичного життя ми, єднаючись із Богом через духовне єднання, вже виконуємо заповіді Христа. По вірі вашій буде вам дано! Вірити і виконувати, як каже Христос, – це дорога спасіння! А якщо є дорога, то є початок і кінець. Повнота всього буде при кінці. Христячи дитину і уділяючи їй інші Спасенні Таїнства, ми даємо їй міцну зброю в боротьбі за добро і проти зла.
Як це гарно, коли у християнському подружжі живе малий християнин, а не той, кого раніші часи називали “поганин”.
Чи потрібно чекати на повну свідомість?
От подумаймо над тим, чи потрібно чекати на повну свідомість дитини, щоб, коли вона стане дорослою, то тоді прийняла свідомий вибір віри?
Якщо йдеться про повагу до вільного вибору, то тоді цю повагу потрібно скерувати лише до ознайомлення із християнством, а не його практикування. Це означає, що дитину не можна залучати до будь-яких релігійних практик: молитов, спільних Богослужень, навіть повчань і закликом до наслідування.
Читаючи це, виглядає сумно і навіть нелогічно. Бо, шануючи так звану “свободу вибору”, ми позбавляємо її дару спасіння, освячення. А це в свою чергу суперечить не тільки заповіді Христа: іти до всіх! – але ще й порушує наші почуття любові до рідної дитини.
Саме тому християнська сім’я відразу християнізує свою дитину: веде до церкви і зараховує її до духовного стада Христа, вчить молитви і Божої науки.
Ми дбаємо за тілесне, а чому не дбати за духовне?
Так як батьки із любові дають земське життя дитині, бо знають, що це і воля Божа, і вияв їхньої любові, так дають їй духовне народження у Хрищенні, знаючи, що це Воля Божа та вияв любові батьків до дитини.
Саме тому хочеться подякувати зараз рідним і духовним батькам, усім, хто турбувався, щоб я отримав Божий дар Спасіння. Спасибі, що не чекали на моє рішення, позбавляючи мене духовних дарів і благодатей. Спасибі, що наслідували заповідь Христа і при цьому ж залишили завжди можливість свідомого вибору: продовжити жити Христовими дороговказами чи відкинути їх, живучи грішним життям.
А щодо “свідомих християн”, то хочеться запитати:
(нехай це сприйметься не як дорікання чи закид)
Після “свідомого хрищення” чи змінилося ваше духовне життя? Маю на увазі: чи зменшилась кількість гріхів чи нападів злого духа?
Мабуть було дуже корисним приготування: поучення, налаштування і саме доросле усвідомлення? Тобто чисто людські якості, які нам потрібні перед кожною людською справою?
У Царстві Божому найперше потрібно вірити, а не розуміти! Божа справа приносить просвічення, а не розуміння нашим обмеженим людським розумом. Саме тому правдиві християни кажуть: “Мені Бог відкрив те і те…”, або “Господь дав мені світло у тій чи тій справі”.
Господь закликає нас не так, як знати про віру – але ВІРИТИ!
Віра – це дар! І не потребує людських зусиль через пізнання, а потребує просто покори, відкритості і прийняття. Тому потрібно зануритись у віру, ввійти у Царство Боже, перебувати у Божій присутності. Кожен, хто зводить лише до дослідження і пізнання своїм розумом залишається на рівні книжництва. Не дивно, що у його думках постійні пошуки відповіді на різні суперечки і егоїстичне задоволення від того, що найшлася відповідь, яка докаже його правоту.
Вірити малою вірою, яка постійна зростає
Вірити згідно тої міри, яка була дана. Сам природній дар віри ми отримуємо відразу. Дитина виявляє цей дар, простягаючи свої ручки, шукаючи за мамою і їжею. Так виявляє свою довіру, не знаючи і неусвідомлюючи нічого. Завдяки цьому дару живе.
Дар християнської віри також дарується із початком християнського життя – Хрищенням: дитина його приймає у своїй вірі та відразу в повноті бере участь у Царстві Божому.
Тому стає нелогічним бажання батьків-християн, які відмовляють дитині радість бути учасницею Божого Царства, єднатись через дар віри із Христом, Господом і Спасителем нашого життя!
Хрищення через бажання
Але якщо так розібратися, то є ще “Хрищення через бажання”, тобто: коли людина дуже хоче стати учасницею Божого Цаства, а не може через ряд причин, які незалежні від неї, вона може отримати цей Дар Спасіння за її бажанням і через бажаня Церкви, яка бажає добра кожній людині! А вже довершення цього Таїнства Хрищення буде вже через здійснення цих слів: Хрищається слуга Божий / Божа в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа! Амінь! і коли краплі води торкнуться тіла.
А Церква дружно возвеличить співом: Ви, що в Христа христилися у Христа зодягнулися! Алилуя!