[1]Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію “Про Батька і двох синів”, нам пригадуються історії наших сімейних стосунків. Ми можемо підтвердити, що не завжди вони ідеальні, є труднощі і після трудностей є радість, або смуток.
Історія про цю сім’ю поєднала у собі і радість, і смуток. Складається враження, що ця історія немов незавершена, бо хочеться, щоб другий син таки зайшов до дому і залишився з рідними, щоб всі були разом.
А для цього йому потрібно перемогти себе, свою невдоволеність, свої переконання і врешті перестати бачити батька як ворога, а навпаки – підтримати батька!
Старший син був переконаний, що батько помилився, зробив те, що не мав би зробити.
Старшому синові не сподобалось, що батько дозволив брату повернутись до дому, не сподобалось, що “блуднику” було повернено все, що втратив, натомість йому “вірному” не дісталось нічого.
Але мабуть те, що найбільше не сподобалось це те, що було свято, що була радість, що він побачив батька щасливим у такому несправедливому і нерозумному вчинку!
По-особливому вражає те, що цій історії у кожного сина було якесь безглузде бажання бути далеко від батька, йти від нього, тримати його на відстані. Ця відстань відчувалась і між братами.
Відстань – це ознака добрих стосунків чи тих, які потребують зцілення?
Не кожна відстань є небезпечною. Пригадаймо ранній період, коли дитина вчиться самостійно повзти, а з часом ходити. Дитина не втікає від батьків, вона просто грається, шукаючи межі дозволеного, випробовує увагу і любов батьків.
А в підлітковий період, коли діти відлучаються від батьків, то це не тому, що хочуть розірвати стосунки із рідними, але тому, що мають потребу пізнати себе, відчути свою самостійність, спробувати віднайти свою дорогу у житті. Це ми згодом назвемо подорослішати. Але в тоді – це була справжня незрілість. Бог дуже часто такі пошуки є пошуками крайностей. І як кожна крайність несе в собі труднощі, так і в цих трудностях діти можуть зробити корисні висновки, або це стане негативний досвід, який вплине на все життя.
Щодо висновків, то у підлітковий період діти пізнають по іншому батьків і стоять перед вибором: хто є насправді твої батьки? Твої вороги і чи твої друзі, яких не вартує зрікатись.
Саме те, що батьки стають немов “ворогами” є найбільш ранимим для батьків, бо це ставить під сумнів всю їхню любов. А любов, і саме вона, є міцним зв’язком між дитиною і батьками.
Дорогі у Христі, так подібно є у стосунках з Богом, коли людина на певному етапі свого життя відкидає Бога і Його любов, і шукає себе, своє самостійне життя, то впадає в різні крайності.
Бог, як добрий батько, не хоче показати себе ворогом перед своїм створінням, тому дає нам свободу вибору, Він пітримує всім життєнобхідним і чекає на повернення кожного з нас. Адже любов не насилує, а жертвує собою.
У цій історії поведінка молодшого сина дійсно нагадує підлітка, який просто хотів спробувати свої сили і звичайно помилився. Батько був свідомий цього. Тому дав дозвіл і тому чекав повернення, щоб повернути втрачене в часі гіркого досвіду.
Цю педагогіку не підтримав старший син. Він був з батьком завжди, але чомусь не розділяв вподобання Батька. Складається враження, що він фізично був близько, але внутрішньо завжди мріяв про інше: про друзів, про козеня і веселість, і все це без участі батька. Тілом у домі, але серцем поза домом. Так і потім сталось. Все приховане вийшло на яв – він не захотів зайти до дому.
Дорогі браття і сестри, у цій притчі Ісус нам відкриває правдиве обличчя Бога Отця, який любить і хоче, щоб ми пізнавали Його любов, але також від кожного з нас залежить, чи ми будемо підтримувати Бога у Його ділах милосердя, особливо до тих, хто відійшов. У цій притчі відкривається обличчя кожного сина, показується все приховане. А найважливіше те, що Бог, Добрий батько, не осуджує нікого, але приймає і дуже хоче, щоб ми всі були разом і жили в любові.
Цікаво би було знати, а як би закінчилась ця історія на твою думку? Зайшов старший син до дому Отця?
Може ця історія із старшим сином пригадала тобі про подібну ситуацію в твоєму житті? Як би ти поступив?