У Євангельській розповіді від св.Марка Ісус обʼявив свої хресні страждання і згадав також про воскресіння. Після цього несподіваного обʼявлення Петро не підтримав свого Учителя, а навпаки намагався Його відвести в сторону “взявши його набік, заходився йому докоряти.”
Іншими словами сказати – це Петро намагався змінити Христа, зробив спробу вплинути на Учителя, щоб Той змінив свої плани, тобто, щоб Син не виконав волі Отця.
Правдоподібно, що Петро зробив це з добрих намірів, чисто людських. Друг хотів показати, що не хоче смерті друга, учень – Учителя. Але на це Ісус різко відреагував і не хотів Його далі слухати, бо в той час Петро був саме спокушеним.
Ще якусь мить тому Петро отримав похвалу за те, що він був відкритий і через нього Дух Святий промовляв, адже він єдиний, який дав правильну відповідь на запитання, що є Ісус. Озвавсь Петро та й каже до нього: “Ти – Христос.”
Після того, як Ісус відкрив свої наміри, Петро закрився від Духа Святого і став слугою сатани. Ісус пояснює: “Бо думаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.”
Ми дуже часто стаємо перед вибором між Божим і людським. Ми часто маємо нагоду вплинути на інших через наше слово, нашу поведінку, наш спосіб життя.
Важливо пригадати: Що є основою для наших думок? Хто є прикладом для наслідування?
Вражають чікті слова Христа:
Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
Отож не вистачає тільки просто поговорити і просто прослухати, просто побути. Ісус запрошує учнів до наслідування. Справжній Вчитель, хоче ще й на практиці передати свою науку жертвенної любові, показати особистим прикладом, як треба нести свій хрест, тобто сповнити свою місію життя, виконати волю Отця.
Виникає питання: Наш храм – це місце для пізнання і сповнення “людської” чи “Божої” волі?
Апостоли були покликан не тільки бути з Христом, але ще бути такими, як Він. Наслідувати Його у всьому.
Читаючи Боже слово і наслідуючи Христа, ми уподібнюємось до Нього. Тут все просто, не треба великих і довгих пояснень. Хіба треба багато пояснювати про любов, про довіру, про молитву? Простіше показати це на особистому прикладі. До храму приходять різні люди, на різних етапах духовного зросту. Наше служіння може стати ясним прикладом науки Спасителя.
Ми, хто прийшли до храму, є ті, що шукають Божої волю чи людські уподобання? Чи ми не уподібнюємось до спокушеного Петра, який хоче відвернути інших від спасаючої місії? Чи допомагаємо іншим, особливо нашому храмі, пізнати те, до чого Бог кличе?
Завдання:
Пригадаймо тих осіб, котрі подали добрий приклад виконання Божої волі.
Пригадаймо історії життя, коли стояли перед вибором між Божим і людським.
Поділімось досвідом як пізнаєте Божу волю?
На вашу думку, яка має бути у нашому храмі духовна атмосфера? Яке в ньому має бути життя, які мають бути стосунки між людьми, щоби всі відчули, що – це місце пізнання Божої волі?
+ Немає коментарів
Додайте свій