Дорогі браття і сестри у Христі, радість від Воскреслого Христа нас наповнює надією на воскресіння кожного, хто довірився Йому.
Христос вмер за нас і воскрес для нас!
Так, все сталось для нас і задля нашого спасіння! Щоб ми жили спасенні тут на землі і, щоб Христос нас супроводив до раю, як це вміло показано на іконі Зшестя до Аду.
Сповнені цією надією, стаємо ще більш відкриті до інших, щоб нести цю надію іншим і свідчити нашу віру в Бога живого!
І хоч диявол та інші нас переконують про смерть Бога і про життя “без Бога”, ми продовжуємо свідчити про те, що Бог живий!
Свідчимо, що і наше життя оживлюється через віру в живого Бога. Йому хочемо довірити наше теперішнє зруйноване життя і наше відновлене майбутнє, яке очікуємо, як очікуємо воскресіння з мертвих.
Тепер, у продовж 40 днів, ми будемо звіщати про воскресіння, кажучи: “Христос воскрес!” Немов пригадуючи один одному про те, що Ісус подолав смерть! Він живий!
І будемо підтверджувати, кажучи: Воістину, тобто “насправді” воскрес!
Як Ісус 40 днів об’являвся своїм апостолом, утверджував їх у вірі, тепер і ми будемо 40 днів пригадувати про воскресіння Христа і підтримувати наших братів і сестер у вірі.
Не є секретом, що у цей час для багатьох із нас є справжнє випробування віри: віри в Бога і віри стосовно людей. Багато із нас пережили різні сумніви і розчарування, а дехто далі залишився у такому стані.
Апостоли та учні Ісуса Христа також мали із вірою різні трудності. Продовж трьох років вони були з Христом, але ми знаємо, що вони час до часу мали різні сумніви, не завжди з вірою сприймали все, що чули. А уривок історії про Святого Апостола Томи показує, що навіть після Воскресіння Спасителя трудності віри продовжувалися.
Не перестає дивувати той факт, що Господь не відкидає нікого, тим більше тих, що мають трудність у вірі. Приймає і тих, що сильні вірою, як і тих, котрі мають кризу віри.
Як колись Томі, так і сьогодні нам Господь далі продовжує говорити: “І не будь невіруючий, але віруючий!”
Ось, це є Божа Воля!
Бог не хоче, щоб ми жили у сумнівах, не хоче, щоб ми закрились у своїх душевних болях. Господь хоче, щоб ми жили надією і вірою, бо саме вони є дорогою до віднайдення сенсу життя.
Коли стаються незрозумілі, незвичні, не зрозумілі ситуації в житті, то у нас виникають запитання…
І що тоді ми робимо? Так, ми шукаємо відповіді.
Спочатку самі намагаємось знайти самі, а потім запитуємось більш освідчених, досвідчених і тих, кому довіряємо.
Зверніть увагу, що ми приймаємо відповіді від тих, кому довіряємо і кому віримо!
Пригадаймо, коли ми побачимо людину у душевній кризі, у полоні сумнівів – ми кажемо це не нормальний стан. Відчуваємо, що маємо їй допомогти.
Інколи нам вдається, а інколи ні.
Зауважте, що ті, хто нам вірить і довіряє, тому легко допомогти, він відритий до нас і радо приймає допомогу.
А хто закрився, тому важко допомогти, бо не чує нас, бо не приймає ні слова, ні доброго нашого діла, а інколи ми відчуваємо, що ставиться до нас вороже.
Ось така людина, яка втрачає віру і довіру, втрачає і радість у житті і згодом втрачає бажання жити.
Святий Тома показує на своєму прикладі, що можна вийти із кризи віри, що можливо вийти із закритості і бути серед тих, котрі зможуть тобі допомогти, що Господь зуміє тебе прийняти і дати відповіді на твої запитання життя.
Головне бути відкритими у своїх сумнівах, щоб шлях до Світла продовжився, щоб зустріч зі Світлом відбулась.
У той момент, коли темряву твої сумнівів наповнить Світло Христа, тоді ти станеш носієм світла для інших.