Дорогі браття і сестри у Христі, радість Воскресіння Христа – це сила, яка перемагає все, що засмучує людину.
Смуток людини прийшов від гріха і від наслідків гріха.
Бог створив людину для радості. Коли стався гріх, то Творець не відмовився від Своєї доброї волі, щоб людина жила у радості. Впродовж людської історії Бог спасав людину від смутку земського і від смутку вічного.
Христове воскресіння – це перемога над найбільшим смутком, що приходив до людини через смертне життя. Тому смерть – це більше не панує, не ставить крапку в людському житті, бо є надія на воскресіння, бо є вже продовження.
Син Божий Своїм воскресінням відкрив ворота раю і кожен, хто взяв свій хрест і йде за Христом, може за воскреслим Сином Божим увійти в цей рай!
В історії про зустріч із Самарянкою ми згадуємо всіх, хто має смуток, хто став заручником смутку.
Смуток може бути з різних причин. Переважно – це вираз нашої невдоволеності. Ми можемо засмучуватись від того, що сталось, від того, що зараз переживаємо і, навіть, від того, що може ще статись. Смуток можемо зауважити і в маленьких дітей. Але на відміну від дорослих, діти стараються швидко покинути цей стан і повернутись до радості.
А дорослі можуть затягувати смуток. Вся справа в тому, що назбируються різні невирішені справи, накопичуються невдоволення і людина звикає, що на її обличчі вираз постійної засмученості, а інколи ми жартуючи кажемо “серйозності”.
Факт, що радість, на превеликий жаль, стає рідкістю, чимось надзвичайним.
Затяжний стан смутку вказує на відчуття безнадії, тобто, що тут вже нічого не можна змінити до кращого. Нам важко це прийняти і ми ще більше засмучуємось. Єдиним, що залишається – це терпіти і залишити на потім: а може якось само…
Зауважмо: коли зʼявляється надія, тоді смуток нас покидає і наше серце наповнюється радістю. Такий стан засмученості правдоподібно переживала самарянка.
Адже засмучена людина переважно закривається в собі, уникає зустрічі з людьми і не має бажання у спілкуванні. Трохи дивна поведінка. Бо саме це допомагає, щоб стан безнадії продовжувався далі.
Якщо ми хочемо перемін, тоді маємо бути відкритими.
Надія приходить до тих, хто її приймає.
Настороженість жінки до того, хто приніс їй надію, не допомагала їй вийти із смутку. Але Бог – це той, що хоче спасти людину від смутку і скерувати її до життя в радості.
З чого все почалось?
Пригадуєте? З прохання, щоб щось зробити не для себе для іншого.
Ісус втомився, залишився біля криниці. Підходить жінка. Спаситель її побачив і вирішив почати спілкування.
“Ісус каже до неї: Дай мені напитися.”
Ось це прохання – це було запрошення подумати про іншого, зробити добрий вчинок і принести радість.
А яка була відповідь на це прохання?
“Юдей єси і просиш пити в мене, жінки-самарянки?” – це не було запитання. Це була суміш із готовою відповіддю і доріканням. Такі запитання ще більше утверджують людину в стан смутку. І не дають радості нікому.
А далі між ними все ж таки відбулось спілкування.
Далі були справжні запитання і було справжнє уважне слухання. Наслідком цього було те, що мабуть жінка сама цього не очікувала від себе:
Жінка покинула свій глечик, побігла в місто й каже людям:” Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він?”
Так, вона побігла до людей із правдивим запитанням, а вираз її обличчя був вже інший, її наповнювали інші емоції і вона відчувала себе вільною.
Найбільшу переміну можна зауважити в тому, що тепер її запитання маю інший характер!
Вже немає готових шаблонних висновків, дорікань і закритості. Але є те, що можемо сказати одним словом: запрошення!
Це запрошення почули люди. І не тільки почули, але вирішили особисто дати відповідь.
Відповдідю було те, що
“коли прийшли до нього самаряни, просили, щоб лишився в них, і він лишився там два дні. 41. Та й багато інших увірували через його слово. 42. І вони сказали жінці: – Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу.”
Дорогі в Христі браття і сестри, у кожного з нас можуть бути багато причин для смутку, але при цьому ми маємо пам’ятати, що Христос хоче нас спасти від цього.
Христос хоче зустріти нас, як зустрів Самарянку, і почати з нами розмову. Важливо, щоб ця розмова була правдива і відкрита до діалогу. Наслідком буде надія!
Надія, яка буде виконанням Божої волі у нас.
Надія, яка стане запрошенням для інших зустріти Спасителя.
Надія, яка наповнить нас невимовною радістю.
+ Немає коментарів
Додайте свій