[1]
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 14, 22-34.) описується особлива пригода апостолів у морі. Слід пригадати, що апостоли були у великому захопленні від чуда помноження хліба і риби, але Учитель немов перериває цей піднесений стан, змушує сісти учнів у човен, щоб переплили самостійно на другий берег.
Буря, яка здійнялася у морі, мабуть остаточно їм пригадала про звичайне життя наповнене різними труднощами. Серед тих всіх труднощів вони все ж таки побачили Ісуса, але назвали Його привидом. Адже їхній досвід життя, їхня фантазія могла дати тільки таку відповідь. Ісус був свідомий цього і тому заспокоює їх: “Будьте спокійні – це я, не бійтеся!”
Але я це бути спокійним і не боятись?
Як зберегти спокій і мир у серці посеред бурі?
Як не дозволити своїм фантазіям та вигадкам керувати життям?
Петро інстинктивно хоче перевірити і вибирає шлях особистого досвіду.
Це не було просто ходження по воді, це був шлях пізнання себе і своєї віри, це був шлях до пізнання правдивого розуміння Бога.
Цей шлях Петра і апостолів на морі нам пригадує наші життєві бурі, пригадує наш шлях пізнання Бога!
Не все можемо сприйняти правильно, особливо після великих і надзвичайних успіхів. Тоді приходять труднощі, тобто “бурі нашого життя”. Саме у них ми можемо мати помилкове розуміння Бога і Він може нам видаватись якимось привидом.
Але той, хто відважиться на особистий досвід, хто зуміє довіритись Богу, той зуміє перейти бурі життя і зуміє мати справжній досвід віри.
Кожен, хто смиренно приймає труднощі і довіряє голосу Божому, той пізнає Бога, який дасть силу робити неможливі речі, який не залише, навіть під час падінь, який поверне спокій у корабель твого життя.
Завдання:
Запрошуємо вас поділитись досвідом того, як ви переживаєте труднощі у вашому житті, так звані “бурі вашого життя”, особливо в цей час війни.
Може вам трапилось бути під впливом страху і це спричинило різні вигадування, накручування себе, що спотворило розуміння і сприйняття Бога?
Дуже часто говорять про довіру Богу, особливо коли дуже важко, а як ви розумієте “довіряти Богу”?
Можете поділитись історіями особистого життя, як ви довірились Богу і що сталось після цього?
Дехто каже, що різні труднощі в Його житті, допомогли йому очиститись від різних вигадок про Бога, які тільки збільшували страх до Нього, натомість, довіряючи Богу, можна було правдиво пізнати Його. У вас також таке було?