В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні чуємо цю чудесну притчу з Євангелії від Матея, а може і правдиву історію, яку Ісус розказав про те, що без сумніву могло статися в той час будь з ким. Тому що мати борги, віддавати борги – це було нормальним способом життям того часу. Були ті, хто був багатим і ті, хто був бідніший.
Не випадково в ізраїльському народі була така традиція, що кожних 25 років святкували такзваний Ювілейний рік, коли прощалися всі борги людям. Таким чином людина знову ставала вільною. Але, як ми знаємо, що потім знову комусь хотілось щось більшого, а хтось будував плани на майбутнє і тоді люди знову входили в борг. Позичали і, коли виникали труднощі, щоб віддавати, то не маючи чим віддати, тоді казали я піду на твоє поле там буду попрацювати днів, а може і місяці. Таким чином людина поступово входила в таке добровільне рабство
Сьогодні ми маємо подібні форми добровільної залежності, що нагадує нам приреченість жити задля спати боргів.
Та все ж притча не про бізнес, притча не є про те що роблять позичання, але ця притча нам пригадує про щось більше і важливіше для нашго життя.
Вражає, що в цій притчі є гра контрастів. Ми знадуєм опро одного бідного чоловіка, який дуже багато заборгував і просить прощення і відпущення боргу, бо ризикує втратити своє життя і своїх своїх дітей, жінки і все майно. Ризикує тим, що попаде в добровільне рабство. Але стається чудо!
Йому прощають і ми би очікували продовження історії дуже радісним. Що сталось велике свято! Що може бути цннішим за власну свободу? Мали би дуже великі піднесені емоції . Але стається все навпаки. Він виходить із палацу і зустрівши свого друга зганяє всю злість на нього. Дивно правда?
Складається таке враження, що перед нами сама нещасна людина на цілому світі! Але чому? Невже той дрібний борг друга, ця маленька сума збоглаби зробити його щасливою людиною?
Ще 5 хвилин тому він міг втратити все і дійсно бути нещсним, але йому все простилось!
Якби той друг зумів запитати його: Що трапилось з тобою? Де ж ти був і хто тебе так тортурував? Хто так над тобою познущався, що такий озлоблений через таку дурницю?
Але насправді він був в домі Милосердя, насправді він тількищо пережив мить прощення, тільки що пережив звільнення від рабства. Ось тому не зрозуміла така його поведінка до друга.
Ось так, роздумуючи над цією ситуацією, тут вартує себе запитатися: А коли я виходжу з храму, а коли я завершую молитву, то який образ Бога я показую на собі?
Коли людина, яка мене зустрічає на вулиці, що вона відчуває від мене? Чи здогадається, що я був в храмі, мав розмову із Богом , джерелом вічної любові і доброти?
Одного разу до мене підходить одна дитина і каже:
– Та тьотя дуже зла.
– А чому? Бо, коли я там її зачепив, то вона на мене так подивилася… і це сталося сам в той час коли ми молилися молебень до Божого Милосердя. Ось так та дитина побачила все Боже Милосердя в очах тої, котра переживала в часі цієї молитви.
Отож дорогі браття і сестри, який образ Бога ми приносимо тим, кого ми зустрічаємо? Сьогодні запрошую вас, щоб кожен з нас дійсно пережив правдиве обличчя нашого Бога і не показували Його як якось монстра, як якогось такого, який є не насправді!
Тому неха кожна людина, яка нас сьогодні зустріла, нехай пережиє на собі відчуття того Бога, який дійсно любить нас і через нас хочу також любити інших.
+ Немає коментарів
Додайте свій