Цар сказав: – Як ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? Той мовчав. А що можна було сказати у відповідь?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі,  притча про Царство Боже нас спонукає до різних тем для роздумів, цього року запрошую вас звернути увагу на розмову царя і запрошеного гостя, який був без весільної одежі. Цар дав запитання, але не відповів, він просто мовчав.
Мовчання в такій ситуації було ознакою неповаги. Тут не треба було оправдовуватися, чи пояснювати, чи ще щось вигадувати. Все і так було зрозуміло. Він або не захотів взяти одежу і нагло пішов до столу, або зайшов не центральним входом, а якось заліз таємно. У кожному випадку – це було ознакою неповаги ні до царя, ні до оточуючих.
Що ж тоді потрібно було зробити?
Вже подібна ситуація була в історії людства, але тоді, чоловік оправдовувався і шукав винних. Також його жінка зробила те саме. І наслідком цього вони також були вигнані із місця радості. Пригадуєте, хто це був?
Як у тій історії, так і у притчі, вони всі не попросили прощення і не показали достойних плодів покаяння.

Складається враження, що до них такими запитаннями немов чіпляються і заважають їм бути самими собою.
У теперішній час запитання без відповіді і мовчання замість відповіді стають немов нормою. При непорозумінні кожен залишається при своїх переконаннях. При цьому стаємо далекі один від одного.

Все у цій цій притчі просто.
Ця притча про Царство Боже, а не про нейтральну територію. І коли ми у Божому царстві починаємо проявляти себе і свої переконання, тоді ми порушуємо загальний порядок і воно з часом може перестати бути царство Божим  і стане чимось іншим.
Про це маємо пам’ятати кожного разу, коли ми збираємось у храмі і проголошуємо Царство Боже: Отця і Сина, і Святого Духа.

Частіше запитуймо себе про “весільну одежу” Божої благодаті. І остерігаймось мовчання, або якогось оправдання, чи ще якогось  невизначеного стану.
Якщо провинились, то треба просити прощення і прийняти “одіж помилування”.
Бо не ми маємо вносити зміни у Божому Царстві, роблячи з нього щось, що є гіршим, а це Царство Боже має нас змінювати, роблячи нас кращими.
Бог, як добрий батько, завжди бажає дітям кращого, а нам вистачає довіритись Йому і відповісти на Його поклик.
Амінь.

Прослухати Проповідь
у Кʼяварі
у Генуї
у Савоні
Італійською мовою

Залишити відповідь