Дорогі браття і сестри у Христі, після нагірної проповіді Ісус пішов по околицях звіщати Добру Новину і на знак підтвердження сказаних слів на горі Він творив чуда.
У сьогоднішній історії, чуючи слова сказані до вдови з міста Наїн “Не плач”, нам пригадується про те, як Господь дав надію людям, що у скорботі: “Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся”
І Спаситель у утішив жінку, воскресінням сина. Так буде з кожним, хто пережив втрату.
Хто дав життя людині? Бог!
Бог також може і призупинити земське життя людини, але тільки для того, щоб дарувати їй вічне життя у Своєму Царстві!
Коли людина забирає своє життя, або життя іншої людини, тоді нічого не дає взамін.
Але Бог навіть і в таких випадках є готовий через Воскресіння дати життя, життя вічне!
В сьогоднішній історії про воскресіння сина вдови з Наіну (Лк. 30 7, 11-16.) нам пригадується про те, щоб ми памʼятали і утверджувались у Бозі, яким є наш Бог. Бог є подателем життя!
Особливо в теперішній час, коли багато молодих хлопців і дівчат гинуть у війнах, коли стається багато катаствоф і коли людина у людини відбирає це земське життя.
Дивлячись на ці жахіття, мимоволі приходять сумніви про Бога, а злий дух може нас спокушати і ми задумуємось: де є Бог? як Він дивиться на це все, коли діти, молоді люди вмирають?
Найперше Він утішає і хоче повернути втрачену радість.
А також: Господь на прикладі цього молодого юнака показав Своє бажання дарувати вічне життя. Адже тіло, ще можна воскресити, але що буде, коли душа буде занапащена?
Ісус каже Матея 10.28 «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.»
І Він дасть відповідь у відповідний час на кожну ситуацію, яка для нам видається неправильною, яка суперечить Божому задуму.
Саме тому ми кожного року читаємо це Євангеліє, щоби пригадати собі та пригадати іншим про те, що Бог зробив для свого народу.
Бог дивиться на наше земське життя , як на щось короткочасне. Щось подібно до того, коли діти грають у якусь гру. І для них видається ця гра нескінченною, але батько і мати знають, що вона рано чи пізно закінчиться і треба йти додому. А в домі там багато любові і приймають тебе таким, який ти є!
Закінчиться ця “земська гра” i ми всі повернемось до дому Отця, який нас воскресить до вічного життя.
Ми можемо сказати: а що мені вічність колись і десь, якщо я хочу жити тут і тепер! Якщо я хотів жити із тою людиною тут і тепер!
Пригадую, як був похорон однієї дитини і батьки були дуже зажурені. Мені важко було щось говорити до них, щоб їх утішити. Я наважився говорити про воскресіння, згадуючи про цей приклад. Жінка припідняла свої очі і з увагою слідкувала за кожним словом про воскресіння. Чоловік не давав ознак уваги до проповіді, він пасивно стояв і час від часу похитував головою на знак протесту. Закінчилось Богослуження і мати дитини підійшла і ще дещо розпитувалась про воскресіння. А батько просто стояв у стороні.
Кожен з нас має вибір у що вірити і на що надіятись!
Ісус прийшов на цю землю, щоб нам пригадати про віру і про надію, але чи приймемо Його слово?