Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євагелії від Луки (Лк.18, 10-14) про молитву фарисея і митаря запрошує нас поглянути на нашу молитву. Дійсно, а яка наша молитва?
Запрошую вас звернути увагу не так на слова, які ми промовляємо, а на спосіб, як ми це робимо. Адже, ми можемо повторювати завчені молитви із молитовника, можемо читати молитви записані святими людьми і можемо бути переконані, що ми все правильно молимося, але насправді все може бути дуже неправильно!
Вартує відразу пригадати, що Молитва християн – це спілкування з Богом, а для невіруючих людей це можуть бути якісь заклинання, від правильності повторення яких залежить здійснення бажаного. Ось, захотів щось і сказав “якийсь текст”, і тобі збулось.
Ісус не заперечував, щоб ми мали бажання, але запрошував нас до відкритості перед Богом з довірою.
Таку відкритість ми бачимо у молитві фарисея і грішного митаря. Відчувається, що вони говорили своїми словами і говорили те, що було у них на серці. І, як бачимо, говорили по-різному.
Із притчі ми дізнаємось, що Бог вислухав кожного, але наповнив своєю ласкою тільки одного!
Від чого це залежить?
Перше, що слід вияснити: а хто є початком цієї духовної зустрічі? Від кого прийшла ініціатива?
Якщо це Бог, тоді ми, почувши Його голос, відповідаємо і підримуємо його тему.
Якщо ж – це спосіб лише нашого самовираження у монолозі, тоді така молитва нас не наповнює Божим духом і ми ведені чимось іншим, але не Божим Духом.
Ми відчуваємо кожного разу наслідки молитви, що ми виносимо: порожнечу чи наповненість. Що стається з нами після молитви? Ми стаємо кращі чи гірші від того, які ми були перед зустріччю з Богом?
Наші людські бесіди є також різними.
Є такі, що хочеться, щоб не закінчувались, але є такі, які нам навіть огидні. Так, до нас приходить відразу чи пізніше відчуття радості, піднесення, або огидності, порожнечі…
Бути учасниками таких розмов – це повага, або неповага до того з ким говориш і до себе також, бо така бесіда може приносити користь, або шкоду.
Запрошую вас дати відповідь на питання: пригадайте, що ви відчували, коли слухали цю притчу про молитву одного і іншого?
Якби ми були на місці фарисея і дізнались про що молився митар, що би ми відчули, які би думки нас наповнили?
А що би ми сказали на місці митаря, якби дізнались, що про нас так згадали у молитві, подібно як Фарисей?
Дорогі у Христі браття і сестри: ми молимось вже не один рік, на один рік ми приходимо на зустріч з Богом у храм, у місцях нашого проживання і праці, і зустрічаємось з Богом при інших нагодах.
Чи даємо собі запитання: як Бог відреагує на нашу молитву?
+ Немає коментарів
Додайте свій