Дорогі браття і сестри у Христі, наша подорож із Христом до Єрусалиму, до місця страждань завершується. Сьогодні в Євангелії від Марка (Мр. 10, 32-45) ми читаємо про третє провіщення страждань: “Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.” Учитель відчував стан апостолів, які страхались, бо вже відчували про те, що має щось статись.
Ісус йшов попереду і складається враження, що Він хоче підтримати друзів у їхніх переживаннях, відкриває їм свої внутрішні переживання, свій трепет про завершальний етап земського життя.
Але у відповідь двоє апостолів виясняють з Ним про щось своє, що не тільки викликало здивування Ісуса, але ще й викликало обурення апостолів. І мабуть зʼявилась напруга між ними.
- На вашу думку: як би мали поступити апостоли? Що вони мали би сказати Ісусові?
- Ми інколи стаємо довіреними особами, коли людина нам відкриває свій біль, або сповіщає про свою хворобу, або ж про завершення життя. Що ми маємо сказати їй у відповідь?
- Що би ми хотіли почути, яке би ми хотіли ставлення до нас, коли нас спіткає біда?
Духовна вправа:
- Запрошуємо бути 5 хвилин у тиші і в особистих роздумах. відповіді можна записати.
- Просимо розділитись по дві особи і поділитись відповідями по черзі. Тривалість 15 хв, 5 хвилин на кожне запитання.