Тема: “Особиста зустріч з Христом .”
*ВСТУПНІ РОЗДУМИ:*
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Івана (Йо. 4, 5-42.) ми читаємо про зустріч Ісуса із жінкою, яка прийшла до криниці Якова, що була біля одного самарійського міста Сихар.
У Євангелії ми часто читаємо про те, як за Ісусом йшло багато людей і Він проповідував їм, Він вмів промовити як до великих, так і до малих груп.
Також в Євангелії є історії, коли Ісус показує особливу цінність особистих зустрічей.
У кожній такій зустрічі відчувається, що Ісус хоче мати особистий контакт із людиною і хоче мати глибокі зв’язки, від серця до серця. Ось так хоче показати свою любов, хоче, щоб людина відчула себе любленою і не сумнівалась у близькості Бога.
Особиста зустріч із Богом – це вільний вибір і рішення кожного. Можна ходити до храму, читати молитви, брати участь у Богослужінні, цікавитись біблійними історіями і при цьому не відчувати близькості Бога, і навіть мати сумніви.
Можна заховатись від Бога, як це зробили Адам і Єва, а можна навпаки – шукати особистої зустрічі з Богом, як це зробили праведні люди.
Переважно ми приходимо до Бога через свідчення інших людей: наших батьків, бабусю/дідуся, хресних, родичів, друзів. Дехто навчився молитись, дивлячись на інших в храмі, читаючи духовну книжку. Ще хтось пізнав Бога через почуту проповідь, свідчення про чиєсь навернення. Але у кожного з нас був момент, коли ми мали нагоду зустрітись “один на один” з Богом і мати з Ним особисту розмову. Поділитись з Ним чимось дуже делікатним, особистим, наболілим. Може це була молитва своїми словами, або просто тиша, може був плач і палке бажання бути кимось почутим, втішеним. Дехто пізнав Бога у радості і відчутті Божого дотику любові.
У кожного було щось неповторне, дивовижне, що залишило особливе відчуття чогось неземного. Для всіх це було пережиття особистої зустрічі з Богом, яке ми можемо мати кожного разу, коли цього захочемо, бо Бог цього хоче завжди.
Він є наш Батько і хоче бути із Своїми дітьми завжди. І це станеться, станеться у майбутньому, у Небесному Царстві.
А поки ми є тут на землі, ми приготовляємо себе і один одного до цієї вічної зустрічі. Ми вже тут на землі можемо відчути дотик цієї радості бути з Богом.
Самарянка це відчула, хоч і не відразу. Спочатку вона була насторожена, але Ісус був терпеливий до неї.
Він вміє приймати людину такою, якою вона є!
Він знає, як помогти людині бути вільною від різних душевних тягарів.
Він хоче повернути втрачену радість і мир у душі, щоб людина зцілилася від різних ран, особливо, які завдані були в далекому минулому.
*Синодальна Спільнота*
Дорогі у Христі браття і сестри, ми продовжуємо жити “синодальною спільнотою” і продовжуємо наш шлях до пізнання Божої волі щодо нашої церковної спільноти, духовної родини.
Розповідь про Самарянку показує, як від особистої зустрічі з Богом залежить доля цілої спільноти. Звернімо увагу: жінка, яка пізнала Бога і відчула Його любов, залишила глечик і побігла до свого міста кликати інших. Адже цю радість неможливо було приховати чи залишити її для себе! Таким чином інші дізнались про Спасителя.
Тепер ще більше усвідомлюємо важливість особистого духовного життя: особистої молитви, особистих роздумів, особистого часу побути з Богом. Окрім особистої радості, будемо мати чим ділитись із іншими, особливо з тими, хто ще не пізнав Божу любов.
Вражає також, що люди із міста прийшли на запрошення жінки і були дуже зацікавлені, але потім вони засвідчили: “Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу.” Це вказує на те, що почути і пізнати самому – це дуже важливо для віри.
Дехто із мудреців так і сказав: ми не розчаровуємося у Бозі, а розачаровуємось у тому, що ми чули про Бога від когось!
Хто пізнав Бога особисто, той пізнав Істину, а в Істині немає розчарування.
*ЗАВДАННЯ:*
- Запрошуємо вас поділитись своєю особистою історією життя з Богом.
Чи ви маєте особисті стосунки з Богом? Чи пригадуєте початок, першу зустріч із Спасителем? Як це виражається зараз?
- У кожного мабуть був період, коли ми мали “далекі” стосунки з Богом. Можливо були різкі, як Самарянка, яка показувала свою настороженість до Христа, навіть не дала кухоль води сповненому. Так, ми розуміємо, що вона мала нелегку долю життя, була особисто зранена, що була вихована у ворожості до чужого народу. Зранення можуть зробити нас нездатними робити добрі діла.
Як ви перейшли подібний період? Як вдалось відновити стосунки з Богом? Чи хотілось потім робити добрі вчинки? А може була нагода допомогти іншим вийти з кризи?
- Що є на перешкоді у зустрічі з Богом і відновленні особистого звʼязку з Ним? Чи у нашій спільноті є подібні до жінки-самарянки, котрі сміливо свідчать про Божу любов?
*ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА*
Боже, ми дякуємо Тобі за Твою любов, яку ти показав у Твоєму Сині Ісусі Христі, Який у кожній особистій зустрічі хотів відновити єдність між Богом і людиною, що розірвалась через гріх.
Читаючи Євангеліє, ми пізнаємо як люди зцілялись від зустрічі з Тобою, повертали радість і мир у серці. Твій Син обʼявив Тебе людям, жінка самарянка та інші обʼявили Спасителя ще іншим, і так аж по сьогодні живе передання.
Прости, що не завжди змогли засвідчити перед іншими єдність з Тобою і розказати про Твої дію у нашому особистому житті.
Тому просимо тебе, Дай нам мужність жінки Самарянки розказати іншим про тебе, щоб наша спільнота була місцем зустрічі з живим Христом, який обʼявив Тебе як доброго Батька. Батька, котрий любить нас, Своїх дітей, і хоче, щоб ми жили в любові між собою. Амінь.