- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Не впізнаю їх, а вони мене

Одна жінка-заробітчанка повернулась додому після довгої розлуки. Крім багатьох речей, які її здивували, був факт, що діти і рідні не впізнавали її. Що дивуватись, вона теж це відчувала.
Довгий час існував мур холодних відносин між ними. Не було відчутно близьких відносин, як це є між рідними. Довгі паузи у розмовах у пошуках спільної теми і зацікавлень. Легше було, коли кожен був на самоті. А як інакше?
Проаналізуйте, скільки Ви даєте матеріального, а скільки духовного?
Тому те, що єднає – це матеріальне. А якщо наші стосунки будуть не на духовному, то від нас будуть очікувати лише: гроші, красу тіла, допомогу, … а якщо це закінчиться, тоді що?
А скільки грошей чи посилок Ви відправили рідним? Більше чи менше, ніж слів сказаних по телефону, написаних в листі?
Які свої духовні цінності ви вислали разом із матеріальними?
Значить, як кажуть: яке їхало, таке і здибало?