– Тату, чому при наших зустрічах ти мені завжди кажеш: “Я так тебе чекав…. і ти прийшов”. Ти так говориш, але ми навіть не домовлялися про зустріч і ти, також, не знаєш, коли я прийду і чи взагалі я прийду?
– Сину мій, це очікування у мене починає народжуватись від того моменту, коли ми кажемо один одному: “До зустрічі!”
Це правда, що я не знаю, коли ти прийдеш, але знаю твердо те, що ти

прийдеш!

Пам’ятай: якщо не буде до кого прийти, то Бог завжди тебе чекає…

Та врешті не мені це тобі говорити… Сам знаєш…. Не так?