Нас навчили зробити поділ світу на дві частини, що протилежні одна одній. Чорне і біле, добре і зле, гарне і некрасиве. Таким чином ми визначили значення слова щастя. Більше того, йдучи за принципом порівняння, ми внушили собі, що щастям це те, що: «краще, ніж є в інших».
Хтось жартуючи сказав: «щасливим почуваємось до того часу, коли у нас краще становище, ніж в інших; а нещастя приходить у момент, коли ми бачимо, що комусь краще ніж нам».
Трохи смішно, але водночас сумно, бо віруючі люди, християни, почали застосовувати цей принцип у духовному житті. Таким чином почали визначати присутність Бога і Його благословення. Якщо є якесь терпіння, що значить Бога немає, або немає благословення, коли хтось має якесь нещастя.
Це правда, що багато терпінь є за наші гріхи, або наслідком гріха інших людей. І також правда, що «Вашим стражданням ви спасете душі свої. Лук 21.19», як каже Господь. Більше того Він сам особисто показав, що проклята річ, може освятитися і бути джерелом благословення. Серед Його послідовників можна було бачити, що людина, котра була зранена гріхом, а може спало на неї якесь нещастя, зможе через віру в Христа все змінити. “Хто вірує в Мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть”.
Тому кожен, хто в своєму житті обтяжений труднощами чи, навіть, гріхами, може через віру у Спасителя на хресті освятитися в терпіннях і осягнути Царство Боже.
Потрібно прийти до Христа, віддати Йому тягар своїх гріхів, а взяти на себе Його “легке і любе ярмо” і йти у своєму житті за Господом.
Таким чином, кожна трудність, яку переносимо із Господом, для нас не буде вже нещастям, але буде дорогою до щастя. Тепер можемо зрозуміти чому великі святі не уникали трудностей в житті, а навпаки, відкидали навіть зручності, приємності і життєві задоволення.
Для нас, простих християн, для яких починається шлях святості, потрібно спочатку бодай навчитися приймати все те, що подається нам в нашому житті: трудності і полегшення, зручності і незручності. В практиці життя це означає: не звикати до легких речей і не відкидати трудні. Приймати все з Божої руки і благодарити за це нашого Бога, дателя всього.
Ти віриш, що це Бог є подателем всього того, що маємо в житті?
Віриш, що Він дає тобі життя і здоров’я?
Віриш, що Він дає тобі радісні хвилини?
Віриш, що Він тебе любить і бажає тобі справжнього добра?
Значить ти також віриш,
що, коли Він дає смерть, то дає Вічне Життя?
Що, коли Він дозволяє на трудності, то готує тебе, щоб легше було в майбутньому…
Що, коли Він допускає хворобу, то хоче, щоб ти духовно уздоровився/лася…
Що, коли Він дає тобі людський смуток, то хоче, щоб віднайшов (віднайшла) Божественну радість.
Прийдіть до Бога всі і візьміть свій хрест, він стане деревом спасіння і нести його буде легко, хоч він далі залишиться хрестом, залишиться нашим хрестом.