Дорогі браття і сестри у Христі, притча про убогого Лазаря і про якогось багача (Луки 16, 19-31), у цей ювілейний рік сприймається по-особливому, бо для одних – це слова надії на сповнення обітниці у Небесному Царстві, а для інших – це має бути пересторога, бо засліплені своїми розкошами, своїм багатством, своїм забезпеченням, можуть після смерті бути неприємно здивовані. Чи ця притча є для всіх прийнятною? Мабуть, що ні, бо це слово Боже, слово надії є лише для тих, хто слухає і приймає!
У цій притчі Ісус дає прояснення на те, що буде з кожним з нас після завершення нашого земського шляху. У Божому плані було і залишається те, що ми покликані до вічності. А яка вона буде – це вже залежить від нас, він нашого земського життя, від того, як ми тут жили разом! Бог, добрий Батько, хоче, щоб Його діти були вічно щасливі, і навіть, якщо були покривджені, то будуть утішені!
Тому ця притча для віруючих людей є справжньою доброю новиною!
Це особливо стосується тих, хто страждає, хто хворий, хто має скруту в забезпеченні, хто почувається самотнім, хто пережив приниження і покривдження. За прикладом Лазаря очікуймо утішення і надіймося на сповнення Божої обіцянки.
Лазар жив надією, бо страждав, але не проклинав. Він жив цією надією до самої смерті! Вірив, що людська доброта виявиться на ньому. Він не приховував свого бажання про те, щоб хоч трохи отримати зі столу багача. Хоч цього так і не сталось, хоч він не отримав людської милості, він не переставав довіряти Богу. Ми захоплюємось його смиренності, адже приймав кожний жест доброти – навіть зі сторони собак, які лизали його рани.
Ця історія про Лазаря нас надихає витривалість в очікуванні Божої обітниці. Очікуванні того, що Бог заступиться за покривджених і воздасть кожному за його вчинками.
Знаю, що цю притчу кожен міг сприйняти по-різному. Серед нас можуть бути ті, хто, почувши цю історію, міг обуритися, адже цей багач нікому нічого поганого не зробив, він просто мирно жив у своє задоволення. А інші можуть скептично подумати: «Навіщо мені надіятись на те, що непевне, чого може й не бути? Навіщо мріяти про якесь міфічне “лоно Авраама”? Очікувати якусь майбутню справедливість?»
Ось саме це вказує на те, що такі приземлені люди схильні вважати непевним Небесне, і дуже певним – Земне. Тому, коли їм говорять про небесне, про цінність бачити гірших від себе, про важливість робити добро і про нагороду небесну, то вони не вірять у це. Для них це все дуже чуже. Саме про них згадував у цій притчі Авраам, кажучи: “хай слухають голос Закону і Пророків (тобто Божого Слова)” і сам багач підтвердив, що вони не приймуть Божої науки і не повірять.
І направду, як вони почують і повірять у слова з Висоти, якщо вони слухають лише свої тілесні похоті, якщо вони поклали всю свою надію на забезпечення цього земського життя, тобто на те, що можна взяти і використати для свого тілесного задоволення. Якщо вони навіть не творили нагоди побачити, почути і повірити в інше?
Такі засліплені люди дуже добре бачать свій “стіл”, свою “одіж”, свої “бенкети” і своє “забезпечення”і вони нічого і нікого іншого не бачать. Це дуже небезпечно, коли ти живеш у своєму закритому світі, коли не бачиш інших.
Але чи всі бідні і страждаючі попадуть до раю, а всі багачі до пекла?
Якщо ця притча не сприймається у світлі надії і Божої любові, то може витворитись хибне бачення цієї притчі, яке віддалює від Бога і ще більше загострює різницю між бідними і багатими. Ця притча не про бідність і багатство, а про ясність і засліпленість, про відкритість і закритість, про стосунки між людьми, про зв’язок любові.
Адже, будучи бідним, можна теж бути закритим у своїй біді. І це стається тоді, коли серце наповнюються лише заздрісними бажаннями земського добробуту. Коли убогість сприймається, як покарання якесь, як Божу нелюбов. Коли озлобленість падає на всіх і на все, і доводить до стану безнадійності! Коли ця притча не дає утішення? Так виходить, що в час скрути для них є чужим “слухати закон і пророків” і вони прагнуть лише одного – зайняти місце якогось багатого, щоб бути таким, як він. Вони мріють про багатство, щоб немов потім відновити справедливість, а при цьому самі засліплені, бо не бачать “гірших” від себе і не відриті до них. Людська історія вже знає такі випадки повалення багатих і займання їхнього становища! Чи це покращило загальні стосунки між людьми? Чи це дозволило уникнути несправедливості?
У теперішній час є інша загроза засліпленості, яка вже по-сучасному створює брак людських стосунків. Завдяки розкоші комфорту, блиску сучасних технологій, повній увазі до соціальних мереж, у нас немає часу і бажання глянути у сторону, щоб побачити тих, хто потребує допомоги! Щоб посвятити час на волентерство, доброчинність. Відкритись на тих, хто поруч із нами у нужді. У такий спосіб ми стали “багаті” на зайнятість? Скільки ми зустрічаємо таких “Лазарів” і не помічаємо як вони дивляться на нас і очікують від нас милості уваги?
Бог дає нам Своє Слово і Своїх Пророків, щоб ми могли покаятися і змінити життя.
Зробімо це сьогодні! Відкрийте свої очі, своє серце і свої руки!
Дорогі в Христі, слово надії Авраама: “слухайте закон і пророків” хай стануть для нас спасительною вказівкою на цій землі. Слухання Божого Слова може нам пригадати про правдиві цінності життя і про вічність.
І все ж ця притча кріпить нас у надії, стає для нас заохоченням зрікатись нагоди земської засліпленості і бачити більше, прагнути небесного щастя у Божому Царстві.
Ті, хто в житті не мав “кармазину” і “вісону”, ознак багатства, хто пізнав гіркоту зневаги та нужди через просту байдужість інших до його життя, той нехай почує слова Ісуса, котрий говорить: ваше страждання не є даремним! Ваші сльози зібрані і ваші зітхання прийняті. Ваша довіра у час скрути є великою цінністю перед Богом.
Ті, хто в житті не закрився у “кармазині” і “вісоні”, в інших ознаках багатства, хто приєднався до покривджених і утішив їх, як зміг, той нехай почує слова Ісуса, котрий говорить: ваше співстраждання не є даремним! Ваші добрі погляди і ваші діла милосердя прийняті. Ви стали продовженням світла у час темряви скрути і це є великою цінністю перед Богом.
Всі ви, що ви поклались на Бога, спаслися і для вас приготовлене місце вічної нагороди у Божому домі. Ви у багатстві і у бідності не втратили людяність! Саме вам Бог довірить Своє Царство!