Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Христі, ми стоїмо на самому порозі Торжества Великого Таїнства Воплочення Божого Сина. За кілька днів ми обʼєднаємось у співі «З нами Бог», але сьогодні, у неділю перед Різдвом, запрошую вас роздумати над тим, як Бог входить у наше життя і творить його дійсно НАШИМ. Як сьогодні ми можемо проголосити БОГ Є З НАМИ?
Спокуса самотності: Вибір Йосифа
У сьоігдонішньому уривку пригадаймо на мить стан св.Йосифа. Він мав трудність і вирішити її планував через спосіб, який вважав найкращим, але чи Божим? Його першою реакцією, попри всю його праведність, було бажання віддалитися. Євангеліє каже, що він хотів «тайкома відпустити» Марію.
Йосиф хотів залишитися сам зі своїм болем і залишити Марію саму з її «проблемою». Це дуже людська реакція: коли ми зустрічаємо щось незрозуміле, болюче або занадто величне, ми хочемо сховатися. Ми кажемо: «Це моя приватна справа», «Я сам із цим розберуся», «Не хочу нікого втягувати у це». Але план спасіння не передбачав самотності. Якби Йосиф пішов, він би зберіг свій спокій, але втратив би Різдво.
«Емануїл» — це множина
У людські плани втручається Ангел. Він не просто заспокоює Йосифа, він повертає його в спільноту. Він каже: «Не бійся прийняти Марію». Бог не хоче, щоб Марія народжувала в самоті, в одинокості, і Бог не хоче, щоб Йосиф вірив на самоті.
Сьогодні ми згадуємо пророцтво: «Ось діва зачне у лоні і народить сина, і дадуть йому ім’я Емануїл, що значить: З нами Бог».
Задумаймося над цим словом — З НАМИ.
-
Не «зі мною» — як мій приватний комфорт чи особистий психолог.
-
Не «з кимось іншим» — десь там, з праведниками чи святими, до яких мені далеко.
-
А саме з нами.
Бог приходить до Народу. Пророцтва Старого Завіту завжди говорили про визволення народу, про спільну долю. Бог стає людиною, щоб об’єднати нас у СВІЙ народ, який ми називаємо Церквою, родиною, громадою. Він приходить і творить «ми», щоб вилікувати наше розбите «я».
Ми покликані бути разом
Дехто думає, що святість – це щось дуже приватне і приховане від інших. Але Різдво відкриває протилежне. Бог міг би з’явитися у світі в будь-який інший спосіб, але Він обрав шлях сім’ї. Він обрав шлях, де потрібна довіра Йосифа до Марії та Марії до Йосифа.
Бог хоче нас об’єднати, бо знає: людина не може бути щасливою в ізоляції. Самотність – це не Божий задум, це наслідок гріха. А Різдво – це ліки проти цієї відчуженості. Коли ми кажемо «З нами Бог», ми автоматично визнаємо, що поряд є «Ми». Ті, хто нам подобаються, і навіть ті, кого нам важко терпіти; ті, хто близько, і ті, хто зараз далеко.
Різдво: Час для «Ми»
Дорогі, це Різдво на завершенні Ювілейного року Надії є закликом вийти зі своєї «приватної зони» і відмовитись від неї, щоб відновити наше покликання бути разом. Йосиф змінив своє бажання піти і залишився з Марією і пережив Різдво. Він прийняв Марію, прийняв Дитину, прийняв відповідальність. Він вибрав бути «Разом».
Моє прохання до вас на ці дні: Не плануйте Різдво як щось індивідуальне і в самотності. Не залишайтеся самі і не дозволяйте іншим залишатися на самоті.
-
Якщо ви знаєте когось, хто хоче «тайкома відійти», як Йосиф – зателефонуйте, вишліть повідомлення, запросіть.
-
Якщо ви самі відчуваєте спокусу закритися – відчиніть двері свого серця.
Різдво – це свято спільноти,родини, сімʼї. Бог став одним із нас, щоб ми стали одне ціле з одним. Нехай цей Святвечір буде часом, коли наше «я» поступиться місцем великому, теплому і світлому «Ми». Бо тільки там, де є «Ми», по-справжньому є Емануїл — Бог, який з нами.