Бути жінкою – це бути мамою від молодих літ, від дитинства, від народження;
Бути мамою – це бути особою, від якої безпосередньо походить життя;
Давати життя – це найперше ділитися з ним;
Ділитися з життям можливо тоді, коли його буде тобі дано і ти його зумієш прийняти;
а коли ти отримаєш дар життя і його усвідомиш, що він є твоїм, то твоє серце буде наповнене таким відчуттям любові, що забажаєш ділитися цим даром із кожним.
Oсь, чому дівоче серце наповнене почуттями ніжності і ласки, які виливаються до інших;
Ось, чому дівочі очі пломенять увагою і турботою за тих,хто є в потребі;
Ось, чому дівочі уста щиро дарують усміх і ніжність слова;
Ось, чому дівочі руки спішать квапітливо послужити іншим;
Тому і кожен, хто дивиться на жінку наповнену жіночістю, залишається зачарованим.
Ось, чому є радість бути жінкою. Бути неповторною, причаровуючою і в той час незaмінимою.
Oсь, чому життя жінки стає великим даром для дитини, для чоловіка, для суспільства.
Ось, чому кожну жінку називаємо мамою, бо кожна може ділитися із життям; кожна y різний (у свій) спосіб.
Взагалі то Євангелія в стосунку до жінки акцентує на її вчинках:
“Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами,
але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність”. (1-е Тим. 2:9-10)
Й до замужества особливо не заохочує, скоріше навпаки:
“Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще”. (1-е Кор.7:38)
А от материнтво — це справді святе. У ньому й спасіння:
“Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою”. (1-е Тим. 2:15)