Дорогі браття і сестри, сьогодні читання Євангеліє (Лк. 19, 1-10) пригадує нам нам про особливого чоловіка, митаря Закхея з міста Єрихон. Це місто нам пригадується ще у старому заповіті, коли його стіни впали від звуку сурем. В історії із чоловіком грішником стається щось подібна, адже ворота і мури грішного серця впали, Ісус увійшов в Його життя. Це історія – це не просто розповідь про багатого чоловіка, який виліз на дерево із цікавості. Це приклад того, як правильно почати правдиві зміни у своєму житті.
Ми стоїмо на порозі Великого посту. Пʼять неділь ми будемо приготовлятись до цієї благодатної пори, яка нас скерує до Великого Торжества Воскресіння.
Це може бути час приготовлення до духовної подорожі, яка буде ставити за ціль не чим більше пройти і щось цікавого побачити, але це буде запрошення у подорож в глибину своєї душі, щоб там відбулась зустріч із Ісусом, щоб там також залунав голос Спасителя і зійшло Спасіння! Але, як нам почати цей шлях правильно?
Зустріч, яка починається не з нас
Сьогоднішня історія нам відкриває, що початок нашого навернення завжди ініціює Господь. Ісус не просто «проходив повз» Єрихон. Він ішов туди, бо знав, що там на Нього чекають ті, хто потребує спасіння. Правдиве навернення ніколи не починається з нашої сили волі. воно починається з ініціативи Ісуса.
З нашого боку має бути відповідь.
Усвідомлення того, що «Мій теперішній напрямок життя – це на погибель» спонукає нас дати собі запитання: “І що тепер?” Якщо людина каже, що в неї все “нормально”, тоді їй не потрібно шукати спасіння! Вона переконана, що гроші, влада, статус – дадуть їй все необхідне для життя.
Закхей, відчував себе «малим» і шукав щастя в тому, що не дало йому того. земні скарби не заповнили порожнечу в його душі.
Спасіння станеться тоді, коли ми усвідомимо дві речі:
• Перша: Господь Спаситель вже шукає зустрічі зі мною.
• Друга: Моє усвідомлення, що мій теперішній напрямок життя веде мене не туди, де я маю бути.
Земні цінності як пошук неба, бути щасливими
Цікаво, що Закхей шукав повноти життя спочатку в земних речах – у багатстві, у кар’єрі. Але Господь не засуджує його за цей пошук. Навпаки, Він показує, що навіть через наші помилкові пошуки «щастя» в матеріальному, ми можемо прийти до істини. Важливо прислухатись до голосу своєї душі і постійно слідкувати за собою!
Закхей був правдивим із собою.
Він прислухався до свого сумління і визнав: «Мені цього недостатньо». Він не став лицемірити, вдаючи щасливого багача. Він виліз на сикомор, ризикуючи своєю репутацією, щоб просто побачити Христа. Правдивість – це те, що відкриває двері для благодаті. Він почув «Я маю бути в твоїм домі». Із цими словами немов рушились стіни грішності Закхея.
Зустріч Ісуса із Закхеєм – це було, щось більше ніж випадкова розмова на вулиці. Ісус каже: «Я сьогодні маю бути в твоїм домі». Закхей міг вімовитись і скаазти: “у мене все добре, нормально, як у всіх…”, але в його душі щось сколихнулось і він відчув радість: “прийняв Спасителя радо”.
Запрошую вас до запитання: Що ми відчуваємо, коли Господь приходить у наш «дім»?
Коли Христос увійшов у дім Закхея, він не став йому докоряти і викликати почуття вини.
Присутність праведного спонукала до переосмислення грішного життя.
Закхей щось відчув від Ісуса і не зміг продовжити так життя – він відчув потребу змін: «Віддам… поверну вчетверо». Дивно, але не було сліз, докору сумління, чи ще чогось, натомість були конкретні плани і конкретні вчинки.
Навернення починається там, де закінчується страх прислухатись до голосу свого сумління в час зустрічі із Спасителем.
Дорогі у Христі, цей піст може стати шляхом пошуку правдивого душевного миру у нашому житті.
Час запитати себе:
1. Чи я рухаюся у правильному напрямку?
Чи мої плани на цей рік відповідають Божій волі? Як мої стосунки із іншими людьми? Їи може хтось відчуває кривду від мене?
2. Які наслідки має моя зустріч з Ісусом?
Що відчуваю у моєму «домі» коли зустрічаю Ісуса на молитві, читанні Св.Письма, прийняття св.Причастя?
3. Що відчуваю в душі, щоб сказати Йому у відповідь?
Закхей поділився планами, рішенням.
«Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло».
Ці слова нам пригадують, що ми не самі у своєму пошуку спасіння. Бог уже шукає нас. Нам треба лише мати мужність Закхея, щоб зустрітися поглядом із Любов’ю і щоб наші мури гордості, лукавства чи поверховості впали.
Нехай цей шлях до Великого посту стане для нас часом радості, як для Закхея, який прийняв Ісуса «радо».
Амінь.