Дорогі браття і сестри у Христі, живучи в радості від надії на воскресіння, яку дарує Господь, ми по-іншому тепер можемо сприймати історію зустрічі Ісуса із жінкою Самарянкою.
Спочатку ця зустріч видається дуже напруженою і починається із потреб. Жінка прийшла із потеби набрати воду, а Ісус мав спрагу. Немов випадковий розвиток події із кожним словом і темою, яку вони порушивали, перетворює випадкову зустріч у Спасаючу дію. Відчувається, що Ісус хотів спасіння, це те, про Він говорить до апостолів: “Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте.”
В цьому показується Божа любов, що Він у всьому вбачає добро для людини, хоче дуже, щоб духовна мертва людина, воскресла, встала від гріхів і хотіла жити.
Ми бачимо, як в часі розмови Ісус повертає їй життя.
Він зціляє її духовне розуміння Бога, змінює її ставлення до поклоніння Богу. Ісус торкає її особисте життя і також її стаус у цьому містечку. Вона повертає все втрачене і відчувається, що життя повернулось до неї.
Яка радість! Справжній праобраз воскресіння!
Цю радість вона не змогла затримати у собі і біжить до інших, запрошуючи їх до особистої зустрічі із тим, щто повернув їй життя.
Дорогі у Христі, в контексті, коли кажуть, що Церква обмежує людину в її житті, ця історія показує, що місія Церкви – це немов випадкові зустрічі перетворювати у спасаючу дію Бога.
Коли людина пізнає правду про себе і правду про Бога, тоді вона сама себе захоче обмежити від гріховності, від всього того, що буде її віддаляти від Бога.