Дорогі браття і сестри у Христі, минулої неділі ми згадували про заклик Христа піти за Ним, залишивши все. У сьогоднішньому уривку ми згадуємо, як це відбулось із першими учнями. Почули, залишили все і пішли за Ним. Це з одної сторони вражає, але при цьому показує, що це можливо. Можливо зробити вибір на користь важливішого, тобто спасіння людини – “Зроблю вас “рибалками людей”! “
Задля важливішого
Ісус запрошує нас уподібнитись до Нього, ставши вільними від всього земського і повернути Бога у центр нашого життя. Це не означає, що ми маємо позбавитись всього і приректи себе на труднощі. Бог дав цей світ людині, щоб вона ним управляла, а для того, щоб стала заручником різних пристрастей. Тому залишити все і піти, щоб уподібнитись до Христа – це шлях спасіння людини.
Досвід “залишати все і всіх” ми вже маємо в часі того, коли йдемо на спочинок. І тоді з новими силами повертаємось до нашого земського життя. Подібно до цього щоденного досвіду, коли залишимо заради Христа, ми з новими духовними силами зможемо повернутись до нашої сім’ї, до нашої праці і до наших матеріальних благ.
Люди свідчать, що після духовного обновлення стаються зміни в житті, бо змінюється ставлення до всього сотвореного Богом. Вони далі продовжують бути в твоєму житті, але вже не впливають тебе шкідливо, бо найперше Бог впливає на тебе, даруючи Свою Любов. Пізнавши Божу любов, ти перестаєш бути залежним від любові земського і проминаючого.
Апостольський піст – це час відгукнутись на поклик Бога
У цей благодатний час ми знову чуємо поклик Христа: “йди за мною”. Чуємо його тоді, коли прокидаємось, коли починаємо справу, коли стаємо перед життєвим вибором, коли йдемо до храму і спільноти, коли плануємо майбутнє, … Почуємо його голос в час нашої зайнятості?
В сьогоднішній історії зауважуємо, що одні рибалки ловили рибу, а інші вже полоскали сіті і почули голос Спасителя і пішли. Немов пригадуючи нам, що Бог кличе в різних обставинах життя. Ловити рибу» та «латати сіті» – це символи наших щоденних матеріальних турбот і пошук забезпечення. Саме наша зайнятість стає основною причиною, що у нас стає все менше часу і сил для важливішого ніж наше забезпечення, наша робота. Зараз багато сімей перебувають у кризі саме з цієї причини: бажаючи мати більше для сім’ї, втратили саму сім’ю.
Залишити щоденні справи, щоб відгукнутися на заклик Христа, потрібно свободи від земського і відваги та довіри, оскільки людина повинна визнати, що поклик Бога є важливішим за її земські справи.
Запрошуємо у цей час посту зробити, або відновити вибір і піти за Христом, щоб Його почути і навчитись від Нього того, що принесе тільки користь нашим сім’ям і даруватиме життя вічне.
Коли відчуємо поклик Христа, і станемо перед вибором повернутись до своїх зайнятостей чи побути з Ісусом запитаймо себе: “А чому “ні”, а чому “без Бога?”, ” Що в цьому є шкідливого?”
Саме ці запитання, а радше наші правдиві відповіді допоможуть нам у дорозі до святості.