Дорогі браття і сестри, у Христі. Слова Ісуса в цьому уривку: «Будьте спокійні — це Я, не бійтеся», а також крик Петра: «Господи, рятуй мене!», спонукають нас до запитань: чи чуємо ми в бурі нашого життя заклик Господа не боятись? Чи завжди нам вдається розпізнати Його голос у цій бурі і довіритись Йому? До кого ми взиваємо про допомогу, коли «потопаємо» у наших переживаннях, страхах, розчаруваннях?
Там, де є Бог, там нема страху.
Ісус каже: «Будьте спокійні – це Я, не бійтеся!». Коли ми близько з Господом, то залишаємось спокійні навіть у найважчий період життя, бо навіть смерть не є страшною, коли ми в єдності з Ним. Страшно стає тоді, коли ми переводимо свій погляд від Ісуса на проблему, на трудність. Тоді з’являються сумніви, недовіра, паніка. Далі виникає ще більше небезпека. Бо, коли людина закривається в собі, віддаляється від ближніх, від спільноти і від Бога — і тоді вона сама потопає у своїх страхах, переживаннях.
Сучасний світ пропонує нам багато варіантів, як вирішити усі наші проблеми, як штучно позбутися страху.
Багато психологів намагаються самостійно, без Божої допомоги, віднайти якусь причину, яка позбавляє нас спокою, використовуючи різноманітні техніки самозаспокоєння, щоб стабілізувати серце людини. Але правдивий мир і тривалий спокій ми можемо віднайти лише в єдності з Богом через постійні близькі стосунки із Ним.
Синодальна спільнота
У синодальному діленні ми запрошені поділитися своїми історіями життя, особливо в часі життєвої бурі.
На прикладі Петра бачимо, що Ісус негайно подає руку допомоги.
Запитаймо себе: а ми до кого волаємо в часі життєвої бурі? Чи пам’ятаємо, що є спільнота ближніх, яка завжди може об’єднатися у спільних моліннях до Господа та повернути спокій?
Ми зараз теж, як і апостоли, знаходимось разом в одному човні, який перебуває у бурі війни й випробувань. Нас можуть переповнювати сумніви, відчуття несправедливості, страх та різні переживання. Дуже важливо не спокуситися на різні поради, які запрошують нас лише до самозбереження та дбання виключно про себе, про свою користь.
Ми можемо зустріти людей, які приходять до церкви, бо виникла в них якась складна ситуація. Може бути різне ставлення до них зі сторони людей. Але хіба ми не маємо наслідувати Христа? Чи Він не радів би з їхньої присутності?
У цьому уривку ми бачимо, що правдиве джерело миру і спасіння походить від Живого Бога. То хто ми такі, щоб стати на перешкоді Богові, що хоче спасіння для всіх?
ЗАВДАННЯ (запрошення до ділення)
1️⃣ Коли виникають бурі у твоєму житті, де ти шукаєш підтримку?
2️⃣ Як я ставлюся до людей, які приходять до церкви в час їхніх труднощів?
3️⃣ Як наша спільнота може допомогти людям, що опинилися у труднощах, щоб вони залишилися зі спільнотою?
Завершальна молитва
Господи Ісусе Христе, Ти приходиш до нас навіть тоді, коли навколо здіймається буря. Ти промовляєш: «Будьте спокійні – це Я, не бійтеся». Допоможи нам розпізнати Твій голос серед шуму, страхів, тривог і сумнівів нашої життєвої борі. Коли ми відводимо погляд від Тебе й дивимось лише на свої проблеми, не залиши на, не відступи він нас, а простягни Свою руку, і не дозволь потонути у розчаруванні, недовірі чи самотності.
Ми визнаємо, що маємо життєві труднощі, не хочемо бути поглинуті ними, тому подібно до апостола Петра, ми щиро взиваємо: «Господи, рятуй мене!»
Даруй нам ласку насамперед шукати Тебе, а не лише вирішення проблеми.
Зміцни нашу віру, щоб жодна буря життя не віддалила нас від Тебе, від наших ближніх і від спільноти.
Нехай кожна трудність, для нас стане нагодою більше пізнати Тебе і Твою любов до нас.
Будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.